Вселенная, жизнь, разум (с) 8)

[Dragon]

Пик мощнейшего звездопада состоится ночью: когда явление будет видно в Украине?

В ночь с 21 на 22 октября землю накроет один из самых мощных звездопадов года - звездопад Ориониды, сообщают Українські Новини.

Поток Ориониды можно наблюдать с 2 октября по 7 ноября каждый год, однако в этом году пик звездопада припадет именно на ночь вторника, 22 число.
Как сообщает Spacegid, название потока происходит от названия одноименного созвездия – Ориона, а источником данного метеорного потока считается известная комета Галлея, которые каждый 76 лет пролетает мимо Земли.
Наблюдаемая скорость метеоров, пролетающих через атмосферу, составит около 66 км/c. Предполагается, что через несколько лет это число возрастет до 70. Хотя поток возникае в области созвездия Ориона, наблюдать его можно далеко за его пределами.
В средней полосе Восточной Европы лучше всего будет видно этот метеорный поток лучше около 5-ти утра, когда созвездие Ориона располагается высоко на южной стороне неба. Однако в связи с тем, что погода ожидается безоблачная и ясная , возможно, что поток в Украине удастся увидеть и раньше.
В 2017 году звездопад Ориониды выглядел так:
Раньше Українські Новини писали, когда и какие метеорные потоки можно увидеть
этой осенью.

З ілюстраціями (зоряна мапа, фото, відео) -

https://ukranews.com/news/660850-zvezdo ... sya-nochyu

[Dragon]

Вісімдесят років тому, в розпал радянського великого терору, в урочищі Сандармох у далекій Карелії відбулася одна з найбільших каральних операцій НКВС.

За п'ять ночей з 27 жовтня до 4 листопада 1937 року розстріляли 1111 в'язнів, серед яких - кілька сотень українських селян, політиків, вчених, письменників, митців та священиків.

Усі вони, й прості хлібороби, і представники еліти, вважалися винними вже тому, що їх не можна було перетворити на зразкових радянських громадян.
Будівники соціалізму могли вірити у світле майбутнє лише тоді, коли не мали з чим порівнювати комуністичний рай.
Натомість ці люди знали інше життя, вони хотіли свободи й права самим розпоряджатися власною долею.
Терор і сягнув найвищої точки саме 1937- 1938 року не в останню чергу тому, що притьмом почали замітати сліди.
Сталін висунув тезу, нібито в міру неймовірних успіхів і великих здобутків класова боротьба лише загострюватиметься, бо недобитки старого світу, мовляв, ні перед чим не зупинятимуться, аби завдати шкоди "робітничо-селянській" державі.
Якраз тоді мали повертатися додому, відбувши стандартний десятилітній термін, засуджені в колективізацію "куркулі", жертви політичних процесів кінця двадцятих.
І вони могли розповісти страшну правду про ГУЛАГ, про якнайсуворіше втаємничений аспект "сталінської демократії". Після всього побаченого й звіданого в'язні повернулися б непримиренними месниками.
Тож режим вирішив подбати про власну безпеку. Розстрільною акцією (не амністією, не помилуванням!) відзначили великий ювілей - двадцятиріччя більшовицької жовтневої революції.

У Сандармоху загинули видатні поети-неокласики Микола Зеров та Павло Филипович, президент харківської Вільної академії пролетарської літератури Михайло Яловий, драматург Микола Куліш, творець українського модерного театру режисер Лесь Курбас, знаний академік-історик Матвій Яворський, міністр фінансів УСРР Михайло Полоз.
Зеров і на Соловках продовжував перекладати "Енеїду" Вергілія, вважаючи це справою свого життя. Лесь Курбас навіть зміг створити табірний театр і зробив кілька вистав. Вони ще вірили в повернення, у те, що темні часи минущі.

Аби допомогти не втратити зв'язку з Україною, з її культурними процесами, дружини виявляли чудеса винахідливості.
Скажімо, обклеювали зсередини ящики з посланими харчами (список дозволеного для пересилки був неймовірно куцим, а на півночі люди страждали ще й від авітамінозу, цинги) сторінками зі щойно виданих книжок та часописів.
Тож у листах з ГУЛАГу - знов-таки дбайливо збережених рідними - можна іноді прочитати не лише бадьорі описи цілковито нібито стерпного побуту, а ще й фахові оцінки літературних новинок.
Бадьорістю ті дрібно списані сторінки дихали, звичайно ж, з огляду на невсипуще цензорське око.

Кожна з цих людських трагедій заслуговує окремої розповіді. Скажімо, доля усієї родини письменника Антона Крушельницького може виглядати вимовним трагічним символом наших тодішніх утрат.
Крушельницький приїхав з Галичини на запрошення українського радянського уряду будувати нову вільну Україну. Його арештували вже за кілька місяців, звинувативши в створенні націоналістичної організації.
Синів Тараса та Івана засудили за сумнозвісним кіровським процесом, коли після зорганізованого самим Сталіним убивства ленінградського партійного очільника Сергія Кірова (його популярність ставала загрозливою для авторитету московського вождя) хапали безліч цілковито невинних людей.
Крушельницьких розстріляли 17 грудня 1934. Розповідають, що йдучи тюремним коридором, хлопці кричали: "Батьку, нащо ти нас сюди привіз?"

А вже у Сандармоху разом із главою родини загинули ще два брати, Остап та Богдан. І кількома днями раніше під Ленінградом розстріляли їхню сестру Володимиру, лікарку, яка й на Соловках рятувала хворих.
Серед жертв Сандармоху - кілька членів літературного угруповання "Західна Україна". Усі вони самохіть приїхали на запрошення уряду, усі були звинувачені в націоналізмі й антирадянській терористичній діяльності.
Скажімо, Мирослав Ірчан повернувся до Харкова аж із Канади. Не хотів зоставатися довічним еміґрантом, вабила рідна вітчизна. Але виявилося, що поверталися вони не на батьківщину, а в сталінську занапащену, стероризовану, застрашену країну.

Влада усіляко приховувала злочин. На запити рідних завжди давали неправдиві відповіді, та навіть і в реабілітаційних довідках кінця п'ятдесятих вказувалися як дати смерті 1942 - 43 роки. Тоді, виглядало, від загадкових епідемій умирали в лікарнях численні в'язні.
Правда про урочище біля карельського Мєдвєж'єгорська розкрилася аж 1997 року, коли активісти організації "Меморіал" знайшли документи та списки загиблих. І спогади про те, як капітан держбезпеки Матвєєв власноруч стріляв у потилицю приреченим, ще й добиваючи при потребі якоюсь залізною гирею.
Пам'ять про незахоронені, осквернені останки жертв ятрилася й мучила. Друзі та рідні роками марно шукали могили своїх найдорожчих. Лише аж через більш як півстоліття на скорботному полі поставили козацький хрест. Ідентифікація тіл виявилася, зрозуміло, неможливою. Їм усім судилася спільна могила.
Було вибите ціле покоління. Ця травма не могла не впливати на наступні ґенерації, на всю нашу історію.
Зосталися невтішні батьки, покинуті сироти - усі вони ще й існували зі страшним тавром "член семьи врага народа". Тим самим перекреслювалися хоч трохи благополучніші життєві шляхи. Рвалися соціальні, духовні, культурні зв'язки.
Але зовсім затоптати пам'ять усе ж неможливо. Опірна сила спогаду, як особистого, так і колективного, дуже велика.
Згадки про репресованих і замучених десятиліттями так чи так живили український спротив радянській владі. Горе має здатність ще й об'єднувати, згуртовувати.
Той, хто хотів зоставатися на боці жертв, самим цим вибором протиставляв себе їхнім убивцям. Пам'ять серця, писав колись Максим Рильський, жорстока, - "та без неї тяжче, як при ній".
Збережені свідчення, документи, записи, перекази - усе це дочекалося свого часу. Ніби піднявся з глибини цілий затоплений материк, аби змінити наші уявлення не лише про минуле, але й про нас самих, про сьогодення й майбутність.

https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-41734955

[Dragon]

У США успішно запустили до Міжнародної космічної станції космічний корабель приватної компанії, який має доставити туди кілька тонн вантажів, ракетою, частково спроєктованою і зробленою у Дніпрі.

Корабель виробництва компанії Northrop Grumman, запущений із космічного центру НАСА у штаті Вірджинія, як очікують, прибуде до МКС 4 листопада.
Серед його вантажів – обладнання для ремонту важливого детектора частинок, магнітного альфа-спектрометра, що розташований на зовнішній поверхні станції і з 2011 року працює для пошуку темної матерії і антиматерії.
Нинішній корабель типу Cygnus (це латинська назва сузір’я Лебедя) несе ім’я Алана Біна, американського астронавта, який 1969 року став четвертою людиною на Місяці і помер 2018 року.
Це був уже 12-й успішний запуск корабля Cygnus із 2013 року.
А ракета Antares, яка виводить його в космос, є спільною розробкою компанії Northrop Grumman (раніше Orbital ATK) і українського КБ «Південне» з Дніпра, наповнення її першого ступеня виробляє дніпровське підприємство «Південмаш».
Національна аерокосмічна адміністрація США (НАСА) має контракти на постачання вантажів на МКС із двома приватними компаніями – Northrop Grumman і SpaceX.
Щодо пілотованих рейсів до МКС, США після завершення своєї програми Space Shuttle 2011 року не здійснюють їх і користуються для доставки астронавтів російськими космічними кораблями. Нині комерційні проєкти приватних компаній SpaceX і Boeing готуються повернути Америці можливість власних пілотованих польотів.

https://www.radiosvoboda.org/a/news-ssh ... 49902.html

[Dragon]

300 украинских спартанцев

Жаль, что их подвиг не оценили

Цифра 300 стала брендом с Фермопильского ущелья.
Но брендом она стала не потому, что 300 человек сражались против всей персидской армии (их было не 300, сопутствующие войска просто не считали, и персидская армия скорее всего была не миллион, а НАМНОГО скромнее) — таких сражений было до хрена, и никто их не помнит, а из-за последствий — спартанцы не были демократами, но именно благодаря им это слово сохранилось до сих пор, а не считается признаком дикости и отсталости, как родоплеменной строй в советских учебниках (очень склонных к пользе централизованной единоличной власти).
Из всех спартанских царей помнят только Леонида (ничем, кроме этого сражения, не славного), из всех греческих предателей — Эфиальта.
То, что вместе со спартанцами после отступления основных греческих сил сражались и погибли фокийцы, а оставшиеся фиванцы перешли на сторону персов — ни в каких фильмах, естественно, не покажут.
В 1920 году единственной силой, способной удержать Красную армию от прорыва в Европу была Польша.

"Бойцы рабочей революции. Устремите свои взоры на запад. На западе решаются судьбы мировой революции. Через труп белой Польши лежит путь к мировому пожару. На штыках понесём счастье и мир трудящемуся человечеству. На Запад! К решительным битвам, к громозвучным победам! Стройтесь в боевые колонны! Пробил час наступления. На Вильну, Минск, Варшаву — марш!"
(Тухачевский ничего не скрывал и в целом был прав)

Ничего способного противостоять миллионной армии, с многолетним опытом боёв, генералами и офицерами царской армии (и научившимися воевать за 3 года красными), не считающую потерь и с большим числом фанатиков типа Павки Корчагина, не было нигде до Франции.
При этом расчёт красных был на восстание местных, для чего были все основания — вспомним Венгрию, Словакию, Баварию, неудавшиеся путчи в Болгарии и Берлине (думаю, я упомянул не все). Кучки безумных левых захватывали власть и топили всё вокруг в крови, единственное, что им мешало — небольшие отряды типа фрайкоров и такие же небольшие государственные армии (всё, что удавалось собрать).
При этом в тылу у поляков — война с немцами за пограничные территории (Германия надеется на новый раздел Польши и закрывает вместе с Чехословакией транзит для торговли с Польшей, Великобритания и Бельгия вводят эмбарго. Единственная возможная помощь из Венгрии, где только что придушили красных, но тридцатитысячный корпус не может пройти через Чехословакию), такие же заговоры красных в тылу.
Из Варшавы выезжают практически все посольства (выразив, возможно, глубокую озабоченность напоследок).
По традиции гибридных войн, создается польское коммунистическое правительство — из поляков типа Дзержинского.
Орда смела бы все за несколько недель. Если бы не чудо на Висле. Которое на самом деле было не на Висле, а под Замостьем.
Пилсудский под Варшавой совершил жест отчаяния — ударил по красным во фланг. Красные предприняли совершенно логичное действие — сняли 1 Конную армию из-под Львова и направили её в тыл Пилсудскому. Дойди она туда, был бы классический котёл, после которого армии у Польши уже не было бы.
Но указанная армия наткнулась на маленький неукреплённый городок Замостье, обороной которого командовал полковник (в ходе боёв генерал) УНР Безручко (дивизия которого насчитывала после боёв как раз 300 человек). Когда-то он был крепостью, но после польского восстания её срыли.
Всего гарнизон был 3500 (по большому счёту, все, кого удалось мобилизовать). При том это были в основном дезертиры и белые из армии Булак-Булаховича, тут же занявшиеся грабежом евреев, и часть гарнизона пришлось отвлекать на патрулирование.
Против — 20 тысяч лучшей советской конницы. 12 орудий против 70.
Украинцы победили.
Будённый отступил.
Чудо на Висле произошло...

20 октября 2019 года в Запорожье открыт мурал в честь уроженца Токмака Безручко...

Цікаві та сумні подробиці -

https://petrimazepa.com/300_ukrainskikh_spartancev

image001_62.jpg (194.58 КБ) Просмотров: 8882

[igor.]

https://youtu.be/bcvJzoBCrBY --

[Dragon]

Що повинні робити вчені?

Євген Дикий

Директор Національного антарктичного наукового центру МОН України

Як працює і як не працює наука: лікнеп для «неолібертаріїв».

В день науки тільки лінивий не висловився на тему «наука важлива». Я ось майже до ночі збирався залишитись лінивим, бо коли науку робиш, нема часу її ж нахвалювати. Але тут цілий міністр економрозвитку країни також вирішив скзати нам, науківцям, пару привітних слів — і тут я не витримав…
Не маю нічого особистого проти Милованова — він якраз один з найпритомніших у нашій новій політичній реальності, і значно ближчий до розуміння науки, якщо порівнювати з більшістю його попередників на посаді. Але саме тому я і не витримав, — якщо навіть у притомних людей і нібито носіїв ідей прогресу таке уявлення про науку — справи дійсно дуже кепські, і всім нам слід в першу чергу «йти у народ», займатись просвітництвом та популяризацією, а лише потім говорити про розвиток науки всерйоз.
Отже, що ж мене так «вкурвило»? Цитата: «Давайте будемо платити науковцям 20% прибутку від їх ідей та винаходів? Що ви думаєте про це?»
Що, думаєте образився на малий відсоток? Та ні, відсоток цілком прийнятний (особливо від «ідеї» — от мені цікаво, за якою методикою розрахувати відсоток від ідеї дарвінівського добору, неевклідової геометрії або релятивістської фізики?), і взагалі це предмет торгу.

Справа в іншому: наука та науковці не роблять винаходів! І не повинні! Спробую «на пальцях» пояснити міністрові економрозвитку, як саме наука впливає на розвиток технолоігій, та далі через технології на економіку.

Сподіваюсь, такі прізвища як Фарадей та Максвел щось говорять навіть економістам — лібертаріям. Шкільний курс, основні закони електромагнетизму. На електромагнетизмі працюють всі гаджети, зокрема ті, через які пан міністр демонструє свої уявлення про науку, а я намагаюсь якось політкоректно висловити свою оцінку цих уявлень. Тож питання, чи електромагнетизм впливає на технології та економіку певно очевидне, і не дискутується.
Все просто? Так, але! Але ні Фарадей, ні Максвел не винайшли жодного гаджету! Жодного, Карл!!! І навіть не намагались! Ці джентльмени з цікавості вивчали, як працює механізм Всесвіту, які закони рухають його «коліщатка». І все. «Всього лише».

А от у наступному поколінні прийшли Едісон, Тесла, Белл, Марконі - і винайшли, як вивчені Фарадеєм та Максвелом закони природи можна застосувати для практичної користі. При тому самі вони не зробили жодного відкриття! І не намагались! Бо кожному своє, і «з кожного за здібностями». Вчений — одна
«архітектура мозку», інженер-винахідник — інша.
Вони не є взаємозамінними, вони доповнюють одне одного. І доповнюють саме з кроком в одне покоління. Саме так працює наука, саме так відбувається прогрес — і в цій історії Фарадей та Максвел не отримають «свої 20%», бо нема з чого! В парадигмі недовчених-неолібертаріанців вони виходять «зайвими» та не заслуговують на оцінку, натомість гідно оцінені ними Едісони та Белли мають взятись абсолютно невідомо звідки, певно за Аристотелем
«самозародитися з багна»…

Так, буває що процес переходу від наукового пізнання до практичного застосування його результатів відбувається дещо швидше, ніж це було з електромагнетизмом. Атомну бомбу зробили певною мірою ті самі люди, які розробляли теорію ядерних взаємодій — але також з відстанню між теорією та практикою у чверть століття. Цю чверть століття вони мали дохнути з голоду, бо ще не заробили «свої 20%», тоді як померти за такою логікою вони мали мільярдерами
(ну або навпаки — отримати 20% від руїн Хіросими).

Головне у всій цій історії - наука і винахідництво це як кажуть у моїй улюбленій Одесі «дві великі різниці». Наука — процес пізнання, процес отримання нових знань. Винахідництво та інженерія не продукують нових знань, але на основі здобутків науки вигадують девайси для покращення нашого життя (або ж частіше для позбавлення життя, але це вже до іншої дискусії).

Що може бути менш практичним, аніж вивчення бактерій та архей, які мешкають у гарячих джерелах та гейзерах Єлоустонського парку? Правда ж, цікавість заради цікавості, панські забаганки? А от тільки саме знайдена у цих екзотичних бактерій термостійка полімераза лежить в основі багатомільярдної індустрії ПЛР-аналізів, без яких сьогодні не можна уявити медицину (та ще багато чого). Патент на цю полімеразу було продано за $300 млн.
Але — в основі було наукове дослідження, покликане «просто» прояснити, в який такий спосіб деякі організми виживають при тих температурах, при яких всі інші варяться «вкруту»? А на виході несподівано вийшов суперпатент на принципово нову технологію. От так це інколи спрацьовує.

Ще швидше вийшло з системою СRISPR, яка від відкриття в процесі вивчення такої суто академічної теми як імунітет у бактерій за якісь 10 років перетворилась на потужну нову технологію редагування геному — але це виняток, який швидше підкреслює загальне правило.

Загалом, біотехнології наразі поступаються у темпах зростання лише ІТ-галузі (і то ще як рахувати) — але ж відкривачі подвійної спіралі ДНК Крік та Уотсон, на чийому відкритті базуються всі без винятку біотехнології, самі не винайшли жодної комерційної технології, вони «лише» пояснили, в який спосіб живі організми зберігають та передають спадкову інформацію, все інше робили інші люди, їхні учні та послідовники. Тож Крік з Уотсоном
«мілованівські 20%» аж ніяк не заробили, куди їм, лузерам…

Останнім часом хештег
«наукаважлива» став модним, і це само по собі тішить. Можливо, для науки в країні наближається світанок. Але — якщо ми не дамо перетворити підтримку науки у чергову профанацію. А на те схоже.
Колись країна вже пережила трагедію «перемоги скотоводів над муховодами». Трохим Лисенко та його посіпаки привернули прихильність сталінського режиму саме тим, що обіцяли одразу вирощувати гіллясту кущисту пшеницю, подвоювати надої молока тощо, тоді як «вейсманісти — морганісти» розводили у пробірках абсолютно непотрібних у народному господарстві мух-дрозофіл. Сталін обрав скотоводів, а «муховоди» пішли «виправлятись працею» у ГУЛАГу.

Тільки от ті країни, де вченим дали можливість розводити мух у пробірках, наразі випереджають нас і по врожаях пшениці, і по надоях молока, не кажучи про більш сучасні технології.
Повторення лисенківщини під неолібертаріанськими гаслами стане останнім цвяхом у гроб нашої науки. На відміну від сталінських часів, наразі кордон відкритий, і ті, хто розуміє свою неумісність у «системі 20%», просто поїдуть туди, де наука продовжує займатись своєю справою — пізнанням світу.

Ми ж лишимось очікувати невідомо на якій основі нових чудових винаходів. А в очікуванні будемо далі відтворювати модель економіки, яка склалась на наших землях ще у Античну добу: гнати баржі із пшеницею з родючого Причорноморя, натомість отримуючи «айфони» та електромобілі. Так чинили ще наші прапращури — скіфи, вимінюючи на зерно кераміку та прикраси у еллінів… І так триватиме, поки кліматичні зміни (за вивчення яких також ніяк не нарахуєш 20%) не перетворять наші чорноземи на пустелю.

З Днем науки, друзі!
Попри все, вірю у перемогу розуму!

P. S.: якщо нових керманичів країни ще збиратимуть до якого-небудь Трускавця, готовий «бєзвозмєздно, то єсть даром» © прочитати лекцію чи навіть курс лекцій про те, як працює та як не працює наука, як її правильно фінансувати, оцінювати, і як реалістично рахувати «20% від ідеї».

https://techno.nv.ua/ukr/technoblogs/na ... 53173.html

До речі якщо хто не в курсі, пан Дикий особисто приймав участь у АТО

[Dragon]

Демос і демократія в Україні

Як відомо, демократія слово грецьке, воно означає владу демосу. А що таке демос? Це спільнота громадян, здатних відповідати за себе, за свої сім’ї, за свою країну і державу. Якщо такої спільноти немає, то всі розмови про демократію є блудослів’ям. Можливі ситуації, коли демос становить мізерну частину населення країни, тоді існування демократії не є гарантованим, бо 20-25% відповідальних громадян дуже важко тягнути за собою величезну реакційну більшість чи принаймні мінімізувати негативні наслідки її діяльності. Ця реакційна більшість називалася у Древній Греції «охлос» – юрба, натовп. А влада «охлосу» відповідно називалася «охлократія», а її ватажки – «охломонами» (зараз це слово інколи вживається як лайка). Проте насправді від імені охлосу його владу (часто в своїх егоїстичних інтересах) здійснювали демагоги (за сучасною термінологією – популісти). Ними незрідка виступали найзаможніші й найвпливовіші громадяни – олігархи.

Охлос керується переважно примітивними скороминущими емоціями, дуже чутливий до демагогічної пропаганди, до порожніх обіцянок, схвально реагує на штучно роздмухану ненависть (остракізм) до окремих осіб, яких робили символами всіх негараздів суспільства, а також до цілих соціальних груп – насамперед аристократії. Цікаво, що аристократами ставали через власну військову звитягу: в бою аристократи були в перших лавах ополчення, за ними безладним натовпом ішов простолюд.

Місце людини в бойовому порядку відповідало її місцю в суспільстві. Коли реально існує демос – механізми демократії успішно працюють. Коли його немає або він мізерно малий на загальному тлі народу, демократія незрідка перетворюється на заперечення себе самої.
Нам кажуть, що з 1991 року в Україні існує демократична форма правління. Однак ми бачимо, що вся українська політика з того часу була змаганням і боротьбою олігархічних кланів і вищої бюрократії, а народ виступав здебільшого пасивною масою тих, хто все те спостерігав. Результати: Україна є найбіднішою країною Європи, вона не спромоглася за 28 років незалежності, на відміну від Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, стати членом НАТО і ЄС, Україна втратила воєнну потугу і так далі.
У 1991 році, коли була можливість обрати президентом В’ячеслава Чорновола, який міг стати українським Вацлавом Гавелом, український охлос вибирає знайоме і звичне – партійного бюрократа, колишнього головного ідеолога ЦК КПУ Леоніда Кравчука.
У 1994 році обрали президентом ще одного доволі реакційного радянського діяча Леоніда Кучму, котрий став засновником системи олігархату, від якої Україна не може звільнитися досі.
В 1999-му, вже добре знаючи, хто такий Кучма, український охлос знову дає кредит довіри Леоніду Даниловичу. Потім, після правління нікчемного Ющенка, обирають кримінальника Януковича. А після каденції Петра Порошенка, до котрого було дуже багато претензій, на величезний подив цивілізованого світу обирають коміка Володимира Зеленського, який, спекулюючи на природному прагненні людей до миру, фактично руйнує геополітичні позиції України під тиском Кремля.

Хибна традиція

На жаль, причиною багатьох історичних поразок України був не лише зовнішній ворог, а неадекватна поведінка її власного населення.
У 1918–1921 роках, замість того, щоб одностайно стати на захист своєї держави, мільйони українців дотримувалися нейтралітету. Тоді, як і зараз, було дуже багато прихильників «миру за будь-яку ціну». Вони отримали такий мир ціною червоного терору і Голодомору. Бо надто вже довго зважували, визираючи з-за тину, до кого ж приєднатися: до української армії, до денікінців чи російських більшовиків. «Взаєморозуміння» з більшовиками закінчилося в 1932–1933 роках.
Чимало українців Центральну Раду (далеко не ідеальну), Скоропадського, Петлюру ненавиділи більше, ніж Леніна, Денікіна та інших чужинців. Як і в Україні 2019 року, коли Порошенко для багатьох був більш одіозною постаттю, ніж Путін…

Під час війни за незалежність армія УНР становила близько 100 тисяч козаків і старшин. І це на 36 мільйонну (на той час) націю! Армія незалежної Естонії того самого часу також становила 100 тисяч. Але це на 1 (один) мільйон естонців. Себто у них 10% нації взяли до рук зброю і стали на захист батьківщини і свободи. А в Україні менше 0,3%. Якби 10% українців пішли воювати за свою державу, Україна мала б армію у понад 3 мільйони багнетів і шабель і цілком могла б перемогти.
Естонці встояли, викинули російських більшовиків і навіть взяли російське місто Псков. Вони перемогли, а переможена червона Росія сплатила Естонії контрибуцію – 16 тонн золота.
Встояли й латиші, яких було 1,5 мільйони, литовці – понад 2 мільйони. А 36-мільйонна Україна впала…

Питання: який відсоток нині в Україні становлять добровольці, волонтери, бійці ЗСУ і Національної гвардії, які стали на захист країни? Чи дуже він високий? В середовищі українського охлосу дуже багато людей, які, нічого не зробивши для своєї країни у важкий історичний момент, «страшенно втомилися від війни» і практично закликають до капітуляції. Вони чомусь підсвідомо розраховують на те, що Кремль принесе їм мир, спокій і санаторій. У 1918–1921 роках також чимало було таких «життєлюбів»…

Як дасться взнаки 2019-й?

Охлос зробив свій вибір на президентських і парламентських виборах, сподіваючись на диво з негайним миром з імперією та на золоту зливу в економіці й добробуті. Вони надихалися численними плакатами з закликом: «Зробимо їх разом!». «Їх» нібито означало верхівку українського суспільства. Але з’ясовується, що «зробили» не «їх», а Україну та її активну меншість – демос. А обіцяний «кінець епохи бідності» ніяк не наступає. Під час виборів дуже педалювали те, що Володимир Зеленський – «людина з народу». Проте народ мав би замислитися, чи всі громадяни України є мультимільйонерами, щоб Зеленський був одним із них…
Під час виборчих перегонів улюбленим об’єктом критики Зе-команди була кадрова політика Петра Порошенка. Справді, кому могла в суспільстві сподобатися практика призначення на посади за схемою: кум-брат-сват? Але все пізнається в порівнянні. Раніше таку важливу під час війни структуру як СБУ очолював кадровий спецслужбовець генерал Василь Грицак. А нині Іван Баканов, величезна заслуга котрого полягає в тому, що в славетному місті Кривому Розі він мешкав у тому ж самому житловому будинку, де жив і Володимир Зеленський. А якщо ще поглянути на «зірку» гумору пана Сивоху, який є тепер головним ідеологом щодо Донбасу в Раді національної безпеки і оборони, то все стає зрозумілим і цілком безнадійним.
За кілька місяців при владі команда, що хибує на агресивне невігластво, наробила багато негативу. Практично зруйновано міжнародну антипутінську коаліцію, помітно погіршилися взаємини зі США, деморалізовано українську армію… Це все робиться з посиланням на волевиявлення українського народу. Чи встигне народ протверезити від навіяного Зе-пропагандою сп’яніння? І наскільки швидко українське населення перетвориться на український демос, а демократія в Україні перестане бути олігархічною фікцією?

Ігор Лосєв – кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА

https://www.radiosvoboda.org/a/30276870.html

[Dragon]

Голодомор 1932 ‒ 1934

4.5 мільйонів життів. Жахлива кількість людських втрат, яких зазнала Україна від штучного голоду.

Левко Лук’яненко, майбутній автор акту про незалежність України, не помер у голод лише завдяки гнилій картоплі, яку зміг сховати його батько.
Василь Барка, письменник, який розказав світу про Голодомор, вчителюючи на Кубані, дивом вцілів у голод. Олесь Гончар, класик української літератури, врятувався завдяки сухарям, які вдалося дістати його бабусі.
Але близько 4 мільйонів не вижили. Понад півмільйона не народилося. Помер кожен восьмий мешканець України. Ми ніколи не дізнаємося ким вони могли б стати.

Матеріал зроблений на основі:
Наукових досліджень колективу Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України: Н. Левчук, О. Рудницького, О. Гладун, Н. Кулик у співпраці з О. Воловиною (Університет Північної Кароліни, США) та Українського наукового інституту Гарвардського університету...

Липень 1941-ого року. Німецькі війська стрімко наступають. Радянська влада вирішує знищити частину документів київських архівів. Серед них – статистика населення України в період голоду. Намагання приховати правду небезпідставні.
Вже незабаром в окупованому німцями Харкові український агроном-економіст Степан Сосновий працює над підрахунками кількості жертв Голодомору. Він перший, хто робить це науково ‒ на основі статистики. Але без важливих даних, які знищила радянська влада.
Однак, як виявиться, вони збереглися. У Москві. Точніше – їхня копія. 5 років тому українські вчені з Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи скопіювали й привезли ці документи до України.
Саме ці українські вчені разом із американськими дослідниками вперше зробили повномасштабне дослідження демографічних втрат від Голодомору. Їхні підрахунки ‒ наукові, а не політичні.​

Втрати від Голодомору

Щоб зробити це, вчені на основі віднайдених архівних документів реконструювали статистику народжуваності і смертності населення України між 1927 і 1939 роками. З даних прибрали фальсифікації радянської влади.

Через надсмертність від Голодомору у 1932 році загинули 250 тисяч людей, у 1934 ‒ коли всі думали, що голод закінчився – 160 тисяч, а у 1933 ‒ 3 мільйони 530 тисяч. Всього близько 4 мільйонів (3.9). Також через голод не народилися ще близько 600 тисяч.

Тобто загалом від Голодомору Україна втратила близько 4,5 мільйонів людей. Практично всі загиблі ‒ селяни.
Цифри вражають. Адже навіть під час жорстокої німецької окупації смертність на селі буде втричі меншою.

Але чому така велика смертність? Жахливі погодні умови? Однак голод через посухи та неврожай траплявся в Україні і раніше, але ніколи не гинуло стільки людей. І це перше, що свідчитиме про штучність Голодомору.

Більшість померла у 33 році. Точніше лише впродовж шести місяців. Найбільш смертоносним став червень. Так масово й швидко від природного голоду не гинули ніде й ніколи у світі.
І це свідчить ‒ у селян забирали не лише зерно.

«Керований голод»

Однак, не всі регіони України постраждали від голоду однаково. І це ще одна деталь, яка свідчить про його штучність.
Під час голодів 1921-23 та 1946-47 років найбільше страждали мешканці українського півдня. Це закономірно, адже саме цей регіон в Україні традиційно потерпав від засух й відповідно ‒ неврожаїв. Однак у 1933 році відбувся абсолютно протиприродний голод.

За новою статистикою, більшість людей загинули від голоду не на півдні, а в центрі. Це сучасні частини Київської, Полтавської, Черкаської областей. Останні дві входили у 1933 році до Харківської області.

У тодішніх Київській й Харківській областях померло понад 2 мільйонів людей, натомість у Дніпропетровській, Одеській та Донецькій ‒ близько 900 тисяч. Це відкриття стало справжньою сенсацією.
Вони також виявили – найменша кількість загиблих у Донецькій та Чернігівській областях. І це теж не випадково. Чернігівщина ‒ важкодоступний, болотистий, й не надто родючий регіон. Тому з колективізацією там не поспішали. Їжу можна було знайти в лісах.
Донецька область ‒ надважливий індустріальний центр всього СРСР. Від його стабільності залежало утвердження режиму Сталіна.
Південні області: Дніпропетровська та Одеська – основні виробники хліба. І саме туди, після довгих місяців голоду, влада спрямувала продовольчу допомогу, адже наближалася весняна посівна кампанія 1933 року. Але зробила це не для того щоб врятувати людей. Хтось мав засіяти родючі поля українського півдня. Мертві цього б не зробили. Нехліборобний центр не випадково залишили без допомоги.
Саме на Київщину та Харківщину надіслали найбільшу кількість буксирних бригад, які займалися обшуками селянських садиб. Це одне з можливих пояснень чому центр постраждав набагато більше від півдня України.

Голод був штучним, а масова смертність – це наслідок жорстоких репресій й реквізицій їжі. Так селян карали за опір.

План хлібозаготівлі, через виконання якого у селян і шукали начебто «вкрадене» колгоспне зерно, був свідомо завищеними. За два роки до Голодомору з України «вичавили» стільки зерна, скільки дали разом всі хліборобні регіони європейської Росії. Саме тоді селяни й почали голодувати.

Як видно із статистики врожай був хорошим. Але у 1932-му році від вже знесилених і голодних селян вимагають так само багато. І це вже був смертельний план.​

"Україна постраждала від голоду не більше від інших"?

Існує думка, що голодували в усьому Радянському Союзі й Україна постраждала не більше, ніж інші республіки. Однак вчені і тут зробили свої підрахунки.

В Україні загинуло таки найбільше людей. Росія посідає друге місце за абсолютними втратами. У Казахстані загиблих втричі менше...

масово від голоду у Росії гинули лише у певних регіонах. Це були Кубань де українців було щонайменше 50% і жителі Республіки німців Поволжя...

Додаткові подробиці та фотокопії документів -

https://www.radiosvoboda.org/a/29621454.html

[Canton]

Голодомор 1932 ‒ 1934

Главное всегда помнить три вещи.
Голодомор был.
Голодомор устроила нам Россия.
Россия гордится своими преступлениями и всегда готова "Можем повторить". Р. Доник

[igor.]

https://youtu.be/CdSKmRKXfgw --

[Dragon]

Вчені з Національної астрономічної обсерваторії Японії (NAOJ) заявили про те, що планети можуть формуватися не тільки навколо зірок. На їхню думку, навколо надмасивних чорних дір можуть з'являтися цілі системи, що складаються з тисяч світів...

Планети формуються з протопланетних дисків – кілець пилу і газу, які обертаються навколо зірок. Разом з тим, подібні кільця існують і навколо чорних дір. Такі утворення можуть бути набагато більшими, ніж навколо зірок. У деяких випадках вага пилу навколо чорної діри може досягати 100 тисяч сонячних мас, що приблизно в мільярд разів більше, ніж у випадку зі звичайним протопланетним диском.
У ході дослідження вчені вивчили чорні діри, які знаходяться в центрі особливо активних галактик. Оскільки пиловий диск може бути дуже щільним, у ньому повинні бути вкрай холодні місця, захищені від сильного випромінювання в центрі. В даних регіонах частинки пилу змогли б мати крижану оболонку і легше об'єднуватися одна з одною — запускаючи процес утворення планет.
За словами вчених, такий процес може зайняти кілька сотень мільйонів років, але в результаті могли б з'явитися планети, що обертаються навколо надмасивних чорних дір. При цьому, таких планет повинно бути дуже багато, враховуючи, яка кількість пилу, як правило, зосереджується в таких дисках.

За розрахунками дослідників, десятки тисяч планет з масами в 10 раз більше земний могли бути сформовані приблизно в 10 світлових роках від чорної діри. Разом з тим, поки ніяких підтверджень існування таких планет немає, а дослідники не знають, як їх можна було б детектувати.

Раніше астрономи помітили, що невелика галактика, розташована в групі Скульптор, поступово руйнується гравітаційним впливом гігантської галактики, розташованої по сусідству з нею. Виявлена галактика належить до типу карликових сфероїдальних галактик, але, на відміну від інших подібних галактик, вона має витягнуту форму, спрямовану в бік NGC 253. Така форма галактики може вказувати на те, що на неї діє гравітаційний вплив більшої галактики, який сильніше діє на ближній бік.

https://dt.ua/TECHNOLOGIES/navkolo-chor ... 0950_.html

Дві міжнародні групи вчених заявили про те, що їм вдалося зафіксувати рекордно сильний гамма-сплеск.

Яскравість джерела випромінювання в гамма-діапазоні в 100 мільярдів разів перевищувала яскравість видимого світла, що було випущено ним, повідомляє
EurekAlert!.

Гамма-сплески – це короткі спалахи гамма-випромінювання, які є наслідком вибуху нейтронної зірки або вибухів гігантських зірок на першій стадії їхнього перетворення на чорні діри. Дослідники відзначають, що під час таких спалахів за кілька секунд випускається більше енергії, ніж випускає наше Сонце за всю історію свого існування.
Явище було випадково відкрито в 1960-х роках за допомогою супутників. Відтоді астрономи шукають гамма-сплески за допомогою орбітальних апаратів, оскільки атмосфера Землі поглинає випромінювання. Разом з тим, тепер дослідникам вперше вдалося засікти такий сплеск за допомогою наземних обсерваторій.

20 липня 2018 року команда астрономів зафіксувала сплеск GRB 180720B за допомогою телескопа, розташованого в Намібії, а 14 січня 2019 року інша команда помітила сплеск GRB 190114C за допомогою телескопів на острови Ла-Пальма.
Енергія фотонів спалаху GRB 190114C варіювалася від 0,2 до 1 тераелектронвольт. Джерело випромінювання знаходиться на відстані чотирьох мільярдів світлових років від Землі. Джерело GRB 180720B розташовується ще далі, на відстані шести мільярдів світлових років від нас.

У серпні, астрономи виявили ультрамасивну чорну діру, яка знаходиться в центрі галактики Holmberg 15A на відстані 700 мільйонів світлових років від Землі. Маса чорної діри оцінюється в 40 мільярдів сонячних, що робить її рекордсменом серед подібних об'єктів. Особливість Holm 15A* не тільки в її масі, але і розмірі горизонту подій. Він становить 790 астрономічних одиниць (астрономічна одиниця дорівнює відстані від Землі до Сонця). Для порівняння, діаметр Сонячної системи — близько 250 астрономічних одиниць.

https://dt.ua/TECHNOLOGIES/astronomi-za ... 0416_.html

[Dragon]

Когда "нет денег" на свои культуру, науку и образование, придется кормить чужие

В 1993-м горели мастерские Грековки во дворе в самом центре между Гоголя и Преображенской, Некрасова и Маяковского. До сих пор стоят заброшенные. Денег на образование - НЕТ. Студенты Грековки ютятся в одном корпусе, маленькое здание во дворе постоянно хотят отрейдерить вместе со сгоревшим корпусом.
В 2005-м горел Морской музей - прямо возле мэрии. В здании бывшего Английского клуба. До сих пор не работает. Богатейшая музейная коллекция ютится по шухлядкам и подвалам Музея Одесского порта. Денег на культуру - НЕТ. В Морском музее отремонтировали фасад, внутри - ободранная штукатурка и жалкое зрелище.
Летом 2007-го горел Центр психологической реабилитации педуниверситета Ушинского на Пушкинской, 23. Не восстановили. Продали. Теперь там возводят многоэтажку "клубного дома", квартиры в котором сейчас продают задорого. Ректор в курсе, в доле, в теме. "Денег на образование нет".
Зато облпрокуратуру на той же Пушкинской, горевшую в 2006-м, восстановили в короткие сроки и проапгрейдили на славу, достроив мансарду и захапав тротуар под парковку дорогих лимузинов.
Сколько раз горел многострадальный дом Руссова в самом сердце Одессы? Сколько раз горела разнесчастная Пересыпь? - Я молчу про сакральный "образцово-показательный" детский лагерь "Виктория", где заживо сгорели дети, и психоневрологический диспансер, горевший совсем недавно. Последние пожары в Одессе, включая Токио Стар, - все с жертвами.
Сегодня вместе с колледжем экономики, права и отельно-ресторанного бизнеса в #Одесса сгорели Институт морской биологии НАН Украины, одесский отдел Института археологии НАНУ и часть Физико-химического института имени Богатского.
По-прежнему нет денег на образование, науку и культуру. И еще - на нормальную честную пожарную безопасность.
Как известно, когда держава не выделяет деньги на СВОИ науку, образование и культуру, их место займут чужие - образование, наука, культура. Сказать прямім текстом - чьи? - Соседские, конечно.

https://site.ua/olena.balaba/24411-kogd ... it-chujie/

Подробиці та хронологія трагічної події у Одесі -

https://dumskaya.net/news/pozhar-v-tcentre-106168/

tmp-cam-5511161180223830680.jpg (152.8 КБ) Просмотров: 8454

[igor.]

https://youtu.be/2xEn5__prZU -- про політиків,

[Dragon]

Міжзоряна комета, яку відкрив український астроном, 8 грудня пролетить найближче до Землі.

Міжзоряна комета 2I/Borisov, яку вперше виявив 30 серпня цього року український астроном Геннадій Борисов, продовжує наближатися до Землі, пише The Washington Post.
8 грудня вона пролетить на мінімальній відстані від Землі – близько 190 млн миль, що дозволить ученим NASA та інших космічних агентств детальніше її розглянути.
Очікується, що нова комета перебуватиме в межах досяжності телескопів до осені 2020 року.
Хоча комета увійшла в Сонячну систему з боку сузірʼя Кассіопеї, учені ще не знають, звідки вона взялася. З огляду на її поточну швидкість, 2I/Borisov подорожувала мільйони, якщо не мільярди років.
Відкриття Борисова
57-річний Геннадій Борисов — український астроном, працівник Кримської станції Астрономічного інституту імені Штернберга МДУ, понад 10 років вивчає космічні обʼєкти та власноруч збирає телескопи. Перше відкриття комети зробив 2013 року. Відтоді Борисов відкрив ще сім комет.
Комета C/2019 Q4 була виявлена українським астрономом Геннадієм Борисовим 30 серпня 2019 року на межі сузірʼїв Рисі та Рака. Комета діаметром приблизно у 20 км з невеликим хвостом рухається зі швидкістю 30 км/с.

https://thebabel.com.ua/news/38929-mizh ... e-do-zemli

Космічний телескоп «Хаббл» зняв комету 2I/Borisov під час її максимального наближення до Сонця. Про це повідомляє NASA.
Вчені з NASA зазначають, що ядро комети виявилося в 15 разів більшим, ніж передбачалося раніше — його діаметр становить 960 метрів.
Комета наблизиться до Землі наприкінці грудня на відстань 180 мільйонів миль. До середини 2020 року вона пролетить повз Юпітер на шляху назад у міжзоряний простір, де буде дрейфувати протягом мільярдів років.

https://thebabel.com.ua/news/39556-tele ... iy-borisov

[Анатолий Валерьевич]

Українські винахідники навчили штучний інтелект імітувати голос людини
Одна з українських компаній вже два роки працює над штучним інтелектом, здатним синтезувати голос будь-якої людини. Не без успіху. У компанії вже є контракт із голлівудською студією, яка застосовує цю технологію в кіно, а відео, що наочно демонструють нові можливості, збирають сотні тисяч переглядів на Youtube
Подробиціз посиланням на ВВС розповідає Еспресо.TV.

Працює дана технологія наступним чином. Для початку потрібні дві аудіодоріжки: на одній - запис Вашого голосу, на іншій - запис актора, який слово в слово повторює вимовлений Вами текст.

На цьому етапі програма тренується: порівнює обидва записи і виявляє, чим один голос відрізняється від іншого.

Тепер, коли штучний інтелект розуміє різницю, він здатен перетворювати голос актора на ваш - який би текст той не зачитував.

Аби програма спрацювала ефективно, їй потрібно проаналізувати принаймні годину запису цільового голосу - того, який треба зімітувати. З високою ймовірністю за цей час вона почує достатнє різноманіття слів та звукосполучень, проаналізує особливості цільового голосу та зрозуміє, як їх варто відтворювати.

Що це за голоси, каже засновник проекту Олександр Сердюк, немає значення: низький голос можна перетворити на високий, чоловічий на жіночий, а дитячий на дорослий.

"На ринку є два основні підходи до синтезування голосу. Більшість продуктів працює за принципом text to speech, коли голос генерується з тексту. Ми принципово від них відрізняємось: Respeecher синтезує потрібний голос з голосу іншої людини", - пояснює Сердюк.

"Такий підхід більш ефективний. Коли ти генеруєш голос із тексту, твої можливості дуже обмежені. Ти не маєш змоги контролювати емоційне забарвлення голосу і результат виходить дещо механічним. У нас цю проблему вирішує актор, який може підібрати потрібні інтонації.

Окрім того, інструменти, які синтезують голос із тексту, подекуди потребують до 20 годин запису цільового голосу - саме стільки їм потрібно, аби натренувати штучний інтелект. Нам достатньо години", - розповідає Сердюк.
https://espreso.tv/news/2019/12/22/ukra ... yi_lyudyny