Вселенная, жизнь, разум (с) 8)

[Dragon]

Астрономы заявили о том, что в Солнечной системе может существовать "десятая" планета .

Как сообщает New Scientist , существование этой планеты пока не подтверждено, но, предположительно, ее размеры можно сопоставить с размерами Марса.
Ученые открыли планету во время наблюдения за объектами в поясе Койпера, который простирается от орбиты Нептуна до расстояния 55 астрономических единиц от Солнца. Пояс Койпера состоит в основном из малых тел.
Теперь же исследователи предположили, что на расстоянии 50 астрономических единиц от Солнца может существовать неизвестная планета, которая влияет на поведение объектов в поясе Койпера.
По мнению ученых, обнаруженная планета размерами напоминает Марс, но ее другие параметры сильно отличаются, поскольку она располагается на значительно более далеком расстоянии от звезды. Исследователи также подчеркивают, что в молодой Солнечной системе планета находилась гораздо ближе к светилу, а свое нынешнее место заняла в результате "космического бильярда".
Считать гипотетическую планету десятой можно только в том случае, если подтвердится существование девятой планеты нашей системы.
Ранее ученые заявили о том, что девятая планета должна находиться на орбите с периодом около 15 тысяч лет, а ее масса в 10 раз превышает массу Земли. В ближайшей точке девятая планета подходит к Солнцу на расстояние, в семь раз превышающее радиус орбиты Нептуна — на 200 астрономических единиц (астрономическая единица равна расстоянию от Солнца до Земли). Дальняя точка орбиты удалена от нашей звезды на 600-1200 астрономических единиц.

https://zn.ua/technologies/astronomy-ob ... 2256_.html

Астрономы назвали Юпитер старейшей планетой Солнечной системы.

Ученые заявили о том, что ядро Юпитера сформировалось всего спустя миллион лет после появления Солнечной системы, а на протяжении следующих двух-трех миллионов лет его размеры в 50 раз превысили размеры Земли. О выводах ученых сообщает Science Alert .
"Благодаря компьютерным моделям рождения Юпитера мы в первый раз можем сказать о Юпитере на основе измерений, проведенных в лаборатории", - сказал соавтор исследования Томас Крюйер, научный сотрудник Национальной лаборатории Лоуренса Ливермора в Калифорнии.
Для построения модели образования Юпитера исследователи использовали образцы материала, которые попали на Землю вместе с метеоритами.
Солнечная система начала формироваться примерно 4,6 миллиарда лет назад из газо-пылевого диска. Первыми появились газовые гиганты, за которыми последовали каменистые планеты. Масса Юпитера в 300 раз превосходит массу Земли, несмотря на то, что он состоит из газа. Поэтому исследователи предполагают, что он "родился" первым, что позволило ему набрать больше материала из газо-пылевого диска, чем его "младшие братья".
Более того, он выступал в качестве барьера, который ограждал внутреннюю Солнечную систему от метеоритов. Гравитация Юпитера был достаточно сильна, чтобы предотвратить пролет метеоритов за пределы своей орбиты.
Ранее ученые предположили, что Юпитер выбросил из Солнечной системы другую крупную планету. По мнению ученых, исчезнувшая планета относилась к тому же классу, что и Нептун и Уран. Она была гигантом, но не газовым гигантом, как Юпитер и Сатурн, а ледяным – гораздо более плотным и массивным. Юпитер мог выбросить эту планету из Солнечной системы во время близкого схождения.

https://zn.ua/TECHNOLOGIES/astronomy-na ... 1261_.html

[igor.]

мне было интересно: https://www.youtube.com/watch?v=B8E0g2cvx1U

[Dragon]

Превращение человечества в межпланетный вид

Андрей Шор

Ок, перескажу (это не научный перевод, на скорую руку) статью Маска, как обещал. Времени на все нет, поэтому буду выкладывать кусочками. Простите за неточности...

Когда я говорю о структуре программы SpaceX Марс, я хочу представить ее вам как реальную – как то, что мы можем осуществить за время нашей жизни. Дорога к Марсу, по которой любой может пройти, если захочет, существует.

ЗАЧЕМ ВООБЩЕ КУДА-ТО ЛЕТЕТЬ?

Я считаю, что на самом деле существуют два фундаментальных направления. История встанет перед развилкой. Один путь – мы останемся на Земле навсегда, и затем, однажды, произойдет событие, которое приведет к нашему вымиранию. Я не проповедую Судный день прямо сейчас, но, как учит история, однажды Судный день наступит.
Альтернатива – стать цивилизацией, покорившей космос и множество планет, и это, надеюсь, вы согласитесь, правильный путь.
Итак, как же мы предполагаем отправить вас на Марс и создать автономный, на самообеспечении, город – город, который не является всего лишь передовым форпостом, а город, который может стать планетой сам по себе, позволив нам превратиться в межпланетный вид?

ПОЧЕМУ ИМЕННО МАРС?

Иногда люди удивляются: "Хорошо, а как насчет других мест в Солнечной системе? Почему именно Марс?" Наши возможности стать межпланетным видом в границах Солнечной системы ограничены. У нас есть, если говорить о наиболее доступных вариантах, Венера, но Венера – горячая кислотная ванна с высоким – супервысоким – давлением, так что этот вариант сложный. Венера совсем не похожа на богиню красоты. Так что сделать что-либо на Венере будет сложно.
Затем, у нас есть Меркурий, но он слишком близко к Солнцу. Мы потенциально можем отправиться на луны Сатурна или Юпитера, но они слишком далеко, намного дальше от Солнца, и к ним труднее добраться.
Все это оставляет нас только с одним реальным вариантом, и это – Марс. Мы можем отправиться на нашу луну, и я ничего не имею против Луны, но я думаю, что сложно стать межпланетным видом на Луне, потому что она намного меньше, чем планета. У Луны нет никакой атмосферы. На Луне намного меньше ресурсов, чем на Марсе. У Луны сутки длятся 28 земных суток, а у Марса – 24,5 часов. В общем, Марс намного удобнее для того, чтобы создать на нем автономную цивилизацию.
Если сравнивать две планеты, они удивительно близки по многим показателям. На самом деле, мы сейчас верим, что когда-то Марс был очень похож на Землю. Если мы сможем согреть Марс, у нас однажды будет плотная атмосфера и жидкий океан.
Марс приблизительно в полтора раза дальше от Солнца, чем Земля, и у него все еще есть достаточно солнечного излучения. Там немного холодно, но мы можем его согреть. На Марсе очень полезная атмосфера, которая состоит в основном из углекислого газа, азота, аргона и следов других элементов, и это означает, что мы сможем выращивать растения в сжатой атмосфере.
На Марсе должно быть весело, потому что сила тяжести там составляет 37% от земной, и будет несложно поднимать массивные вещи и перемещаться. Более того, день очень похож на земной. Нам только нужно изменить распределение населения, потому что сейчас на Земле 7 миллиардов людей, и на Марсе – никого...

RED DRAGON

Мы постараемся посылать что-либо на Марс во время каждого сближения Марса с Землей, начиная с этого момента. Мы планируем отправить Dragon 2, посадочный модуль с реактивной тягой, на Марс через пару лет, и затем осуществить следующую миссию на Марс в 2020 году.
Мы хотим установить размеренный ритм, что бы всегда один корабль готовился к отлету, подобно поездам, отправляющимся со станции. При каждом сближении с Марсом мы будем отправлять туда Dragon, а потом и большой корабль. Если есть люди, заинтересованные в доставке грузов на "Драконе", вы знаете, что вы можете рассчитывать на корабль, который может доставить ваш груз размером по крайней мере до 2-3 тонн полезной нагрузки на поверхность Марса.
Это одна из причин того, что мы разработали Dragon 2 как посадочный модуль с реактивными двигателями. С его помощью вы можете отправиться в любое место Солнечной системы. Вы можете отправиться на Луну. Вы можете отправиться… куда угодно! Однако, если что-то рассчитывает только на крылья, вы сможете приземлиться практически только на Землю, так как вам нужна посадочная полоса, а их нет почти нигде. В случае с парашютами, вы не сможете их использовать там, где нет достаточно плотной атмосферы. Реактивная тяга работает везде. Следовательно, мы сможем посадить "Дракон" на любую твердую или жидкую поверхность в Солнечной системе...

Там много интересного, рекомендую!

Начало -

https://www.obozrevatel.com/society/865 ... ij-vid.htm

Продолжение -

https://www.obozrevatel.com/society/589 ... ij-vid.htm

Еще -

https://www.obozrevatel.com/society/169 ... veselo.htm

Окончание -

https://www.obozrevatel.com/tech/scienc ... ij-vid.htm

3-1.jpg (181.08 КБ) Просмотров: 9329

[Dragon]

Наши марсолазы)))

Сьогодні мало хто знає, але в Україні колись збирали перспективні всюдиходи, здатні пройти до 3 тис.км сніговими пустелями Арктики. Мова йде про революційний всюдихід з кодовою назвою «виріб 404°C»...
Ще при Союзі урядове замовлення на транспортний засіб для пересування в полярних умовах ініціював Інститут Арктики.
У першій антарктичній експедиції в 1955 році використовувалися трактора ЧТЗ і важкі артилерійські тягачі АТ-Т, які згодом оснастили більш потужними моторами і спеціальними гусеницями.
Але в результаті стало ясно, що наявні транспортні засоби не справляються з поставленими завданнями, і за справу взялися завод транспортного машинобудування ім. В. А. Малишева спільно з Харківським авіазаводом. Авіазавод повинен був спроектувати кузов, а машинобудівники – ходову платформу, на яку він буде поставлений.
За основу був узятий все той же тягач АТ-Т, побудований на агрегатах танка Т-54. Гусениці зробили довшим на два катка і ширше, щоб зменшити питомий тиск на поверхню.
Кабіна вагонного типу з дюралюмінію отримала восьмишарову теплоізоляцію. На просторі площею 28 квадратних метрів і висотою понад 2 метри розмістилися позиції водія і штурмана, 8 спальних місць, санвузол і камбуз, обігрівач і радіостанція. Особливістю конструкції стало те, що доступ до двигуна здійснювався з салону, щоб ремонт і обслуговування можна було проводити не виходячи з теплого приміщення.
Згодом це, здавалося б вдале рішення, показало себе не з кращого боку – повністю ізолювати кабіну не вдалося, екіпаж постійно був змушений дихати вихлопними газами.
Всюдиходи були створені за три місяці, як і передбачалося на замовлення. Назва «Харків’янка» вони отримали за місцезнаходженням підприємств-розробників. П’ять всюдиходів вирушили в Калінінград, їх завантажили на борт морського судна, яке вирушило до стартової точки експедиції.
У рух «Харків’янка» приводилася 520-сильним дизельним мотором, який дозволяє тягнути власні 35 тонн і причіп масою до 70 тонн. Буксирування важких об’єктів вкрай необхідне в арктичному поході, коли весь запас палива доводиться везти з собою.
10 лютого 1959 року стартувала експедиція від станції «Мирний» до Південного полюса. Маршрут протяжністю 2 700 кілометрів був успішно подоланий за півтора місяці.
У 1974 році вступило нове замовлення від полярників, і були зроблені ще п’ять всюдиходів, які пройшли серйозну модернізацію. Їх назвали «Харків’янка-2».
Головні зміни отримав житловий модуль – кабіна стала окремою, доступ до мотора з житлового відсіку ліквідовано. Це дозволило позбутися від вихлопних газів в «житловому приміщенні» і значно поліпшити теплоізоляцію – температура в житловому блоці при повній відсутності опалення падала всього на один-два градуси в добу. Всюдиходи як першого, так і другого покоління досі несуть службу у полярників.
У 1980-і роки стартував проект «Харків’янка-3», передбачав нове вдосконалення всюдиходів, але з розвалом Союзу він був закритий.

http://mmr.net.ua/auto/49222

original-1.jpg (128.83 КБ) Просмотров: 9293

[Dragon]

Сначала думал в "за жизнь", но уж больно много интересных цифр и сравнений, так что "в науку"

Индекс социального развития: Украина опередила Россию и Беларусь.

В глобальном исследовании Индекс социального развития Украина оказалась на 64-м месте по уровню жизни среди 128 стран мира. Рейтинг составлен американской неправительственной организацией Social Progress Imperative при поддержке компании Deloitte. Украина вошла в группу стран с развитием выше среднего (в прошлом году страна заняла 63-е место среди 133 стран).

Индекс социального развития - это целостная оценка социального развития страны независимо от экономических факторов. Индекс состоит из показателей окружающей среды и социального развития, объединенных в три направления социального прогресса: базовые человеческие потребности, благосостояние и возможности. Индекс социального развития-2017 охватывает данные 128 стран по 50 показателям.
Все показатели социального развития Украины остались преимущественно на уровне прошлого года. Незначительное улучшение произошло в показателях "доступ к информации и коммуникациям", "свобода выбора и личная свобода", "доступ к высшему образованию". В то же время незначительное ухудшение наблюдается в показателях "личная безопасность" и "толерантность". Самый высокий балл Украина получила по показателю "питание и базовое медицинское обслуживание" (98,47 из 100) и "доступ к базовому образованию" (97,52). Самые низкие показатели - "толерантность" (40,52) и "качество окружающей среды" (50,37)...

Данные большинства стран свидетельствуют скорее о росте, а не уменьшение ограничений личных прав человека, в том числе политических и прав на свободное выражение взглядов...

Интересные цифры и аналогии -

http://www.liga.net/infografica/341379_ ... elarus.htm

А тут анализ прошлого года -

Украина - лидер по уровню жизни среди стран СНГ. Дотянуться до западных соседей мешают проблемы с коррупцией, экологией и высокий уровень преступности...

Первая пятерка стран в Индексе социального развития - Финляндия, Канада, Дания, Австралия и Швейцария. Несмотря на то что показатели социального развития в этих странах очень похожи, уровень ВВП на душу населения отличается. У победителя рейтинга Финляндии самый низкий ВВП на душу населения ($38 535) среди стран первой пятерки (Канада - $42 778; Дания - $42 758; Австралия - $43 219; Швейцария - $55 260). Выходит, что высокий уровень ВВП способствует высокому уровню жизни, но не играет решающей роли.
Пять из двенадцати стран, получивших высокие баллы, находятся на севере Европы - Финляндия (1-е место), Дания (3-е), Швеция (6-е), Норвегия (7-е) и Исландия (10-е). Исполнительный директор организации Social Progress Imperative Майкл Грин (Michael Green) считает, что скандинавская модель социальной ответственности доказала миру свою эффективность. Но это не единственный путь к благосостоянию нации. Среди нынешних лидеров - уже упоминавшаяся Канада (2-е место), Австралия (4-е), Швейцария (5-е), Нидерланды (8-е), Великобритания (9-е), Новая Зеландия (10-е) и Ирландия (12-е).
Канада заняла второе место и стала лучшей среди стран Большой семерки. Она намного опередила США, которые оказались на 19-й позиции. Это притом что уровень ВВП на душу населения в США ($52 118) значительно выше канадского ($42 778).
Бразилия (46-е место) опередила все другие страны БРИКС: Южно-Африканскую Республику (59-е место), Россию (75-е), Китай (84-е) и Индию (98-е). При этом ВВП на душу населения России ($23 293) значительно выше, чем во всех странах БРИКС, в том числе в Бразилии ($15 110)...

http://www.liga.net/infografica/288813_ ... zhizni.htm

[Dragon]

Квантовий експеримент вчених з Національного університету Австралії підтверджує відому теорію про те, що реальність не існує до тих пір, поки її не виміряє сторонній спостерігач.

Експеримент доводить, що спостереження за атомом в майбутньому впливають на його поведінку в минулому.

Принаймні, це актуально для об'єктів дуже дрібного масштабу.
Результати експерименту були опубліковані в авторитетному виданні Nature Physics.
Дослідники намагалися повторити відомий експеримент, який лежить в основі дуже дивного передбачення квантової фізики про природу реальності. Згідно з цим передбаченням, немає ніякої реальності до тих пір, поки ми її не виміряємо, принаймні, в дуже маленькому масштабі.
У простого обивателя ця теза викликає відчуття "стійкого марення", та й із загальною теорією відносності Ейнштейна багато підвалин квантової теорії поки що узгодити не вдалося.
Втім, це не заважає фізикам активно експериментувати в цій сфері, а квантові комп'ютери, що реально працюють, вже давно нікого не дивують.

Реальність не існує?
Дослідники задалися простим на перший погляд запитанням. Якщо мова йде про об'єкт, який може поводитися або як частка, або як хвиля, то в який момент часу об'єкт "вирішує", як саме поводитися?
За загальною логікою, об'єкт повинен бути або часткою, або хвилею за своїм походженням, а отже не має значення, хто проводить вимірювання або спостереження за об'єктом, оскільки його природа від цього не зміниться.
Але відповідно до квантової теорії, це не так.
Квантова теорія припускає, що результат залежить від того, як об'єкт вимірювали в кінці його шляху.
І група австралійських фізиків під час свого експерименту знайшла докази того, що все відбувається саме так.
"Наше дослідження доводить, що вимір вирішує все. На квантовому рівні реальність не існує, якщо ви її не бачите", – робить висновок керівник дослідження Ендрю Траскотт, фізик з Австралійського національного університету в Канберрі.
Вперше подібний експеримент був запропонований американським фізиком-теоретиком Джоном Вілером у 1978 році. Зараз він відомий в науці як експеримент Вілера з відкладеним вибором.
Вілер пропонував використовувати промені світла, відбиті дзеркалами, але в ті часи технології не дозволяли провести такий експеримент повною мірою. Майже 40 років по тому група австралійських дослідників змогла реалізувати ідею експерименту Вілера з використанням атомів гелію, які взаємодіють з лазерними променями.
Дослідники заточили атоми гелію в стан "конденсату Бозе-Ейнштейна ", яке дозволяє спостерігати квантові ефекти на макроскопічному рівні, а потім видалили всі атоми крім одного.
Цей єдиний атом потім пропустили між двома лазерними променями, які виступали в тій же ролі, в якій дрібна сітка виступає для променів світла. Тобто в ролі нерівномірної решітки.
Потім на шляху атома була додана друга така "сітка".
Це призвело до спотворення шляху атома, він вирушив обома можливими шляхами так, як це зробила б хвиля. Іншими словами, атом проходив два різних шляхи.
Але при повторному експерименті, коли другу "сітку" не було додано, атом вибирав лише один можливий шлях.
На думку дослідників, той факт, що друга "сітка" була додана вже після того, як атом перетинав перше "роздоріжжя", передбачає, що атом, образно кажучи, так і не визначився зі своєю природою до того, як піддався спостереженню (або вимірюванню ) вдруге.
"Пророцтва квантової фізики щодо взаємодії об'єктів можуть здаватися дивними, коли мова йде про світло, яке поводиться як хвиля", – пояснює Роман Хакімов, співробітник Австралійського національного університету, який брав участь у дослідженні.
Але за його словами, експерименти з атомами, які мають масу і взаємодіють з електричними полями, робить картину ще більш неймовірною.
Простіше кажучи, якщо взяти той факт, що атом вибирав певний шлях на першому роздоріжжі, експеримент доводить, що майбутні вимірювання можуть впливати на минуле атома, пояснює керівник дослідження Енді Траскотт.
"Атом не здійснював шлях між умовними точками А і B, – пояснює він. – Тільки після вимірів в кінцевій точці спостереження ставало зрозуміло чи повів себе атом як хвиля, розділяючись за двома напрямками, чи як частка, вибираючи один".

Що це означає?
Незважаючи на те, що все це звучить дико для невтаємниченої людини, автори дослідження говорять, що експеримент є підтвердженням квантової теорії. Принаймні, в найдрібніших масштабах.
Ця теорія вже дозволила створити ряд цілком дієздатних технологій у сфері лазерів і комп'ютерних процесорів, але досі таких яскравих експериментів, що підтверджують її, не було.
Траскотт і Хакімов по суті знайшли підтвердження того, що реальність не існує, поки ми її не спостерігаємо.
Це одна з основних тез квантової теорії. Саме її неймовірність з точки зору обивателя, для якого дощ не перестає йти, навіть якщо ти закриєш очі, щоб не бачити його, роблять квантову теорію "відірваною від реальності".
Досі не було знайдено ніяких доказів того, що цей принцип діє в реальності. Уявний експеримент Вілера, так само як і практичний експеримент Траскотта, що підтверджує його, поки що відносяться лише до квантового рівня.
У той же час, ряд філософів вважає, що навіть будучи непридатною для макрорівня, квантова теорія може бути корисною для обивателя, оскільки (будучи грубо сформульованою) говорить, що світ є в точності таким, яким ми його бачимо.

http://nv.ua/ukr/techno/science/matrits ... 43947.html

[Dragon]

Чи дала земля України лауреатів Нобелівської премії? Не тільки дала, а й віддала славу іншим державам. Одне з таких імен Саймон (Семен, Сімон) Сміт Кузнець (англ. Simon Smith Kuznets), читаючи його ім’я, можна сказати: "Двічі Коваль", бо Сміт – англійською мовою коваль, Кузнец – російською.
Американський учений народився 30 квітня 1901 р. у Харкові. Він був середнім із трьох синів Абрама та Поліни (з дому Фрідман) Кузнець. Коли хлопчику було 6 років, його батько, торговець хутром, поїхав до США, збираючись влаштуватися та викликати родину. У рідному місті Семен закінчив 2-е реальне училище, гімназію і вступив до Харківського університету, на юридичний факультет.
Два роки потому він очолив сектор у відділі статистики праці Центральної ради профспілок України. У 1921 р. у збірці "Матеріали зі статистики труда в Україні" була надрукована стаття С. Кузнеця "Грошова заробітна платня робітників і службовців фабрично-заводської промисловості м. Харкова у 1920 р.".
У 1922 р. разом із братом Соломоном та матір’ю Семен Кузнець вирушає через Польщу до США. Дорогою у Варшаві мати помирає. Брати добираються до Нью-Йорку, де батько працював у банку. Кузнеці самостійно вивчають англійську, а восени Семен поступає до Колумбійського університету. Наступного року він отримав ступінь бакалавра, а в 1924 р. ступінь магістра економіки. За два роки здобуває докторський ступінь.
У 1929 р. Семен Кузнець одружився з Едіт Хандлер, яка працювала постійним штатним економістом у Національному бюро економічних досліджень. У них знайшлися син і дочка. Скромна інтелігента родина мала єдину пристрасть – класичну музику.
Робота 30-річного Кузнеця "Динаміка виробництва і цін у сотих" практично відкрила новий напрям економіки – вивчення національного доходу, бо він пояснив процеси економічного зростання. Вчений стає першопрохідцем у вивченні нової для того часу галузі економіки – досліджень національного доходу.
С. Кузнець увійшов в історію економічної науки як дослідник проблем, пов’язаних з національним доходом, економічними циклами та економічним зростанням. Він став творцем теорії будівельних циклів – коливань тривалістю у 18-25 років, які пов’язані з періодичним масовим оновленням житла новим поколінням. Вивчаючи особливості демографічних процесів, С. Кузнець відкрив закономірність динаміки цього явища та ряд важливих загальноекономічних закономірностей розвитку світової економіки.
У 1971 році американський учений Сімон Сміт Кузнець удостоївся Нобелівської премії в галузі економіки. Учні проф. Саймона Кузнеця — Нобелевські лауреати з економіки Мілтон Фрідман і Роберт Фогель.
Помер 8 липня 1985 р. у Кембриджі. Колишній харків’янин все життя пам’ятав про свою батьківщину: в його домі лунали українські пісні, зберігалися меморіальні речі.

http://www.uamodna.com/articles/nobelya ... hi-kovalj/

content_full.jpg (29.82 КБ) Просмотров: 9173

Джордж Гершвін (англ. George Gershwin, точніше Jacob Gershowitz – Яків, або Джейкоб Гершовіц; 1898 – 1937) – американський композитор.
Яків Гершович народився 26 вересня 1898 р. у Брукліні (Нью-Йорк), у сім’ї євреїв — емігрантів із України.
Батько, одесит Мойше (згодом Морріс) Гершовіц, чоботар, переїхав до Брукліна з Санкт-Петербурга на початку 1890-х років. Мати, Роза Брускіна, дочка чинбаря, з Київщини, переїхала кількома роками раніше. Мойша та Роза познайомилися на пароплаві Петербург-Нью-Йорк. Спочатку Мойшу зацікавили подробиці життя в США, а вже потім – Роза.
На новій землі вони одружилися, зняли квартиру в дерев’яному будинку Снедикер-авеню, народили трьох синів і дочку. Старшим був Ізя (по-американськи Айра (Іра), наступним – шибайголова Яша. Юний хуліган обожнював робити людям сцени, капості та любив малювати.
Мама Роза мріяла, щоб її сини стали вчителями. Коли ж Яша пішов до школи, її мрія здиміла. Та на деякий час восьмирічний Яшко притих, рідше капостив: він закохався у першу ученицю класу Олександру Блідих і задумав її чимось вразити. Та враженим став сам Яшко, коли на шкільному вечорі почув як Макс Розенцвейг, згодом відомий у Америці скрипаль, зіграв "Гумореску" Дворжака. Під зливою Гершвін чекав соліста, потім пішов до Макса додому. Так вони познайомилися, подружилися і "Макс відкрив мені світ музики".
Доволі швидко Яків сам навчився грати на фортепіано: підбирав на слух популярні мелодії. Все це було таємницею. І коли батьки придбали фортепіано для Айри, Яшка захопився грою і відвоював інструмент. З’явилися вчителі, але основною була самоосвіта. Гершвін вчився, удосконалював техніку.
У 1912 р. мати записала Джорджа до комерційної школи, але син комерсантом не став. У 15 років Гершвін залишив школу і професійно зайнявся музикою. Працював продавцем-акомпаніатором у музичному "салоні" Дж. Ремика, продаючи ноти, він мав грати на піаніно музичні композиції. Крім того він підпрацьовував піаністом у ресторанах, нічних клубах. Через два роки молодий Гершвін випустив перший авторський твір – "When You Want ‘Em, You Can not Get’ Em". Інколи у творах Гершвіна лунали українські мотиви. Так, написана у 1925 р. оперета "Пісня полум’я" містила "Козацьку любовну пісню" (за мотивами пісні "Їхав козак за Дунай")
Згодом прийшла слава та матеріальна забезпеченість. 12 лютого 1924 року відбулася прем’єра "Блакитної рапсодії" Джорджа Гершвіна.
У 1925 р. Гершвіни купили п’ятиповерховий будинок на 103-ї вулиці.
Разом із Айрою та його дружиною Джордж вирушив у Європу: Лондон – Париж – Відень. Якщо Америка знала та цінувала Гершвіна – Дон Жуана, то Європа відкрила для себе цей талант композитора.
Красень, пречудовий оповідач, хохмач легко закохувався. Світські хроніки оповідали про його роман із кінозіркою Симон, красунею танцівницею Маргарет Монс. Одного разу Джордж посватався до акторки Полет Годар, дружини Чарлі Чапліна.
Джордж Гершвін мав світову популярність, але страждав через брак закінченої музичної освіти. Він вирішив повчитися у Стравінського чи у Равеля. Моріс Равель здивувався:
- Нащо Вам учитися? Скільки Ви заробляєте?
- Сто тисяч доларів за рік, – відповів Гершвін.
- Тоді я хотів би брати у вас уроки! – вигукнув Равель.
Мандрівка закінчилась влітку 1928 року. З поїздки Гершвін повернувся з начерком симфонічної поеми "Американець у Парижі". За шоу 1931 р. брати Гершвіни отримали Пулітцерівську премію (1932), вперше присуджену музичній постановці.
…Якось вночі Джорджа мучило безсоння, і вирішив трохи почитати. Розгорнув роман Хэйворда про американських Ромео та Джульєтту і відчув дивовижну силу поетичних образів: у голові виникали мелодії, про сон не було мови. Композитор читав до ранку, потім написав Хэйворду про намір скласти оперу. У грудні 1933 року Гершвін двічі відвідав Чарльстон, щоб обговорити з Хэйвордом деталі опери, ознайомитися з місцем дії та послухати народну музику.
2 вересня 1935 р. Джордж Ґершвін завершив роботу над оперою "Поргі і Бесс" ("Porgy and Bess"). Найкращу американську оперу за романом Дюбоса Хейворда "Поргі" написали брати: старший Айра (псевдонімом Артур Френсіс) – слова, молодший – музику.
Найпопулярнішу арію "Summertime" для опери "Поргі і Бесс" Д. Гершвіну допомогла написати українська колискова "Ой ходить сон коло вікон", яку він почув у Нью-Йорку у виконанні Українського Національного Хору під керуванням Олександра Кошиця. Музику до чотирьох колискових він створив у лютому 1934 року, втім партитура опери була завершена через 20 місяців. Першими виконавцями арії стали Еббі Мітчел (Abbie Mitchell) та Анна Браун (Anne Brown), які співали у прем’єрі опери 10 вересня 1935 року в Бостоні.
Колосальне нервове напруження випило сили Джорджа, він не міг ні їсти, ні спати, став дратівливим, відчував хронічну втому. Згодом почав забувати ноти. 9 липня 1937 р. лікарі виявили симптоми пухлини головного мозку. Гершвіна помістили в клініку "Седарс Сінай".
Вранці 11 липня 1937 р., не приходячи до тями після невдалої операції, 38-річний Гершвін помер.
У 1945 році вийшов фільм "Рапсодія в блакитних тонах", присвячений композитору.
У 1985 році брати Гершвіни були нагороджені Золотою медаллю Конгресу. Образ композитора був також створений у пригодницькому телесеріалі 1992-1993 рр. "Хроніка молодого Індіани Джонса" (зіграв Том Беккет) – серія "Скандал 1920-го".​

http://www.uamodna.com/articles/dzhordzh-gershvin/

content_full-1.jpg (83.9 КБ) Просмотров: 9173

[Dragon]

Пропонуємо унікальні українські слова, відповідників яких ви не знайдете у російській.
Вирій – теплі, південні краї, куди відлітають на зиму птахи.
Добродій – той, хто допомагає, підтримує, робить хороші справи тощо.
Залізниця – дорога з рейковою колією, призначена для пересування залізничного рухомого складу; увесь комплекс інженерних споруд, обладнання, машин і механізмів, що становить основу залізничного транспорту; установи, що відають залізничним транспортом.
Книгарня – книжкова крамниця.
Кохати – почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність; плекати що-небудь; виховувати, ростити кого-небудь.
Митець – той, хто працює у якому-небудь виді мистецтва; людина обізнана, вправна у якій-небудь справі, майстер.
Нівроку – непоганий, такий як треба; нічого собі, непогано; вживається для вираження побажання не принести горя.
Олія – рідка жирова речовина, яку добувають з деяких рослин; олійна фарба; мастило.
Обіруч – узявшись за руки, разом, обома руками, по обидва боки.
Шахівниця – дерев’яна або картонна дошка чи коробка з 64 світлими й темними квадратами, на якій грають у шахи.

http://www.uamodna.com/articles/10-ukra ... siysjkoyu/

[Dragon]

Вчені змусили природу створювати вуглецево-кремнієві зв’язки, інтегрувавши кремній у життя

Це перший випадок, коли природа використала кремній для побудови зв’язків з вуглецевими молекулами, які є будівельними блоками життя. Досі такого роду структури могли створювати лише вчені-хіміки у лабораторних умовах.
Команді вчених з Каліфорнійського технологічного інституту (Калтех) вдалось зробити дещо нетривіальне – вони культивували бактеріальний протеїн , який здатен самостійно продукувати кремній-вуглецеві молекулярні зв’язки.
Синтетичне виробництво потребує дорогоцінні метали та токсичні розчинникиКремній-вуглецеві молекули дуже поширені у фармацевтичних продуктах та інших промислових компаундах. Їх можна зустріти у фарбах, електронних чипах, дисплеях та агротехнічних хімікатах. Однак усі ці сполуки виробляються синтетично, і ми не знайдемо жодної такої молекули у природі. У Калтех показали, що біологи здатні “змусити” природу саму продукувати новий вид сполук, і робити це більш екологічно та з меншими витратами. Нове дослідження також надало беспрецендентний приклад того, що природа взагалі здатна використовувати кремній для органічних молекул.
Нам невідомо жодного живого організму, який би використовував водночас кремній-вуглецеві зв’язки, хоча сам кремній дуже поширений, він усюди довкола нас, у гірських породах і на всіх узбережжях. – розповідає Дженіфер Кан, постдок з Лабораторії Арнольда (Arnold’s lab) та провідний автор дослідження.
Селекція ензимів методом Арнольда
Щоби перепрограмувати ензими на виробництво нового виду сполук, дослідники скористались методом скерованої еволюції Френсіса Арнольда, розробленим вченим на початку 1990-х рр.
Ензими – це особливий вид білків, які каталізують, тобто прискорюють або підтримують хімічні реакції. Метод скерованої еволюції полягає у виборі початкового ензиму та його подальшої селекції. Вчені піддають генетичний код бактерій мутаціям та відбирають зразки з потрібними властивостями так само, як це роблять розплідники тварин та агротехнологи під час селекції нових рослинних культур. Процес мутацій та відбору продовжують до моменту, коли вчених задовольняє новий зразок з кращими властивостями, ніж у початкового.
Ідеальним кандидатом виявився білок у бактерії з гарячих джерелах Ісландії. Білок з назвою cytochrome c зазвичай віддає електрони іншим білкам, однак дослідники з’ясували, що іноді він відіграє роль ензиму під час створення кремній-вуглецевих зв’язків на нижчому рівні. Генетичні маніпуляції дозволили їм отримати ензим-мутант, що продукує окремі кремній-вуглецеві сполуки у 15 разів ефективніше за найкращий каталізатор, винайдений хіміками.
Чи можливо, щоби природа використовувала кремній для створення життя? На думку Арнольда, все в руках природи. Ця робота підтверджує, що біологія здатна запустити хімічні реакції, які досі не доступні сучасній неорганічній хімії.

https://scienceukraine.com/allnews/huma ... u-zhyttia/

Собаки є надзвичайно дружніми до людей через свої гени

Коли ви чуєте про друзів наших менших, імовірно мова йде про собак чи котів, однак справжню дружбу пов’язують саме з собаками. Собаки відверті та чуттєві до нас, вони радіють разом з нами та могли б навіть віддати життя за людину. Однак ми ніколи не могли достеменно пояснити цю надзвичайну співучасть з їхньої сторони.
Нове дослідження , яке було покликане вивчити генетичні та поведінкові особливості собак та вовків, показало, що “найкращі друзі людей” мають схожі генетичні маркери з генетичною вадою людей під назвою синдром Вільямса. Цей зв’язок, стверджують вчені, може пояснити непохитну товариськість собак.
Гіпертовариськість як синдром?
Синдром Вільямса виникає в результаті генетичних порушень. Хромосомні патології викликають зміну зовнішності, серцеві хвороби та порушення нервової системи.
Ще одним важливим симптомом є психологічне відхилення, яке проявляє себе у гіпертовариськістю та відсутності психологічного гальмування. Тобто людина є активною та товариською, навіть з незнайомцями.
“Вважалося, що під час одомашнення собаки еволюціонували та розвинули особливу форму соціального пізнання, якої не було у вовків.” - стверджує Монік Уделл з Орегонського державного університету.
“Нові факти можуть свідчити про те, що собаки насправді могли мати генетичні особливості, які призвели до гіперболізованої мотивації у пошуках соціальних контактів у порівнянні з вовками.”
Уделл та її колега Бріджет фон Холдт, еволюційний біолог з Принстонського університету, спостерігали паралелі між гіпертовариськістю у синдромі Вільямса та поведінкою собак. Їхнім завданням було визначити, наскільки ці явища генетично пов’язані між собою.
“Ця схожість між поведінковим характером синдрому Вільямса та товариськістю собак була неймовірною, вона навела нас на думку про подібності у генетичній структурі двох фенотипів.” – додала фон Хольдт.
Виходячи з дослідження 2010 року , де був вперше встановлений зв’язок між синдромом Вільямса та його генетичним аналогом у ДНК собак, дослідники почали пошуки хромосомних збігів.
Вони відібрали 18 домашніх собак та 10 особин соціалізованих вовків та піддали їх серії поведінкових тестів. У експериментах брали участь знайомі та не знайомі тваринам люди. Це допомогло перевірити їхню реакцію та емпатію до індивідуальних людей.
В результаті, собаки виявились більш привітними до людей. Коли дослідники розшифрували геноми собак, виявилось, що варіації у шостій хромосомі тварин впливали на рівень їхньої товариськості з людьми.
Собаки мають генетичні відхилення, які імовірно роблять їх більш дружніми до людей.
На наступному етапі вчені вдались до стимулювання білка GIF21, який вони пов’язали з ірраціональною емпатією з боку собак. Експеримент показав, що чим менше собаки мали відхилень у GIF21, тим більше вони відповідали поведінці вовків та залишались байдужими.
Такі результати змусили дослідників задуматись над можливістю впливати на аналогічну хромосому у людей, однак вони залишаються обережними.
Ця робота значно посилює погляд на генетичні аспекти, які визначають поведінку людей та собак. Згодом, вона може пояснити, як собаки відокремились від вовків у процесі еволюції.

https://scienceukraine.com/allnews/habi ... endliness/

[Dragon]

Компания Google вместе с Министерством культуры представила 3D-тур по музеям Украины под открытым небом.

Виртуальные экскурсии доступны бесплатно на сайте "Музеи Украины под открытым небом", а также в режиме StreetView на картах GoogleMaps.

Команда Google оцифровала семь музеев в разных регионах страны, что позволяет узнать больше о народной архитектуре и быте предков украинцев в режиме онлайн.

Панорама в 360 градусов позволяет "пройтись" по территории музеев и внимательно рассмотреть экспозиции. 3D-туры сопровождаются на украинском, русском и английском языках.

При помощи опции "Проложить маршрут" можно перейти на карты Google и составить оптимальный вариант маршрута от своего месторасположения до интересующего музея.

Список музеев под открытым небом в рамках проекта включает:

Национальный музей народной архитектуры и быта Украины ("Пирогово")

Музей народной архитектуры и быта во Львове "Шевченковский гай" (Львов)

Музей народной архитектуры и быта Среднего Приднепровья (Переяслав-Хмельницкий)

Закарпатский музей народной архитектуры и быта (Ужгород)

Центр народоведения "Мамаева Слобода" (Киев)

Запорожская Сечь - Национальный заповедник "Хортица" (Запорожье)

Резиденция Богдана Хмельницкого (Чигирин).

Со ссылкой на соотв. сайт -

https://www.obozrevatel.com/tech/news/3 ... rainyi.htm

[igor.]

http://u-news.com.ua/47275-pokoy-v-krym ... video.html

[Dragon]

В Национальном космическом агентстве США (NASA) подтвердили факт обнаружения метана, азота и акрилонитрила (винилцианида), используемого в производстве пластмасс, в атмосфере Титана спутника планеты Сатурн.

Об этом сообщает Phys.org.
Считается, что это химическое вещество способно образовывать стабильные, гибкие структуры, подобные клеточным мембранам. Другие исследователи ранее предположили, что акрилонитрил является составной частью атмосферы Титана, но они не смогли однозначно это подтвердить.
В настоящее время исследователи NASA идентифицировали химический отпечаток акрилонитрила в атмосфере Титана. Предварительно известно, что акрилонитрил сконцентрирован в стратосфере - туманной части атмосферы Титана, которая придает этому спутнику коричневато-оранжевый цвет.
«Мы убедительно убедились в том, что акрилонитрил присутствует в атмосфере Титана, и мы считаем, что значительное количество этого сырья достигает поверхности», - говорит Морин Палмер, исследователь Центра астробиологии Годдарда в Центре космических полетов Годдарда NASA в Гринбелте (штат Мэриленд, США).
По его словам, сейчас ученые ищут ответ на вопрос: «Смогут ли ли какие-либо органические молекулы выжить на Титане и в таких неблагоприятных условиях создавать структуры, подобные липидным слоям живых клеток на Земле?».
До сегодня в ученом сообществе придерживались мнения, что органические клетки, животные и растения с Земли не смогут выжить на Титане, где средняя температура поверхности составляет минус 290 градусов по Фаренгейту (минус 179 градусов Цельсия), а озера наполнены жидким метаном.
Исследователи предположили, что молекулы акрилонитрила могут объединяться в виде листа материала, подобного клеточной мембране. А из этого материала возможно образовывать сферу, которую они называли «азотосом». Эта сфера может служить крошечным контейнером для хранения и транспортировки органических веществ.
«Способность формировать стабильную мембрану для отделения внутренней среды от внешней обеспечивает возможность хранить химические вещества достаточно долго, чтобы позволить им взаимодействовать. Если бы мембраноподобные структуры могли образоваться с помощью винилового цианида, это было бы важным шагом на пути к жизни на Луне Титана Сатурна», - сказал Майкл Мумма, директор Центра астробиологии Годдарда, финансируемого Институтом астробиологии NASA.
Команда Годдарда определила, что акрилонитрил содержится в обильном объеме в атмосфере Титана. Ученые предположили, что химическое вещество, вероятно, наиболее распространено в стратосфере на высотах не менее 125 миль (200 километров). Акрилонитрил проникает в холодную нижнюю атмосферу, где он конденсируется и дождей выходит на поверхность.
Архивные данные ALMA подтвердили, что молекулы винилового цианида находятся в атмосфере Титана, самой большой Луны Сатурна. Титан показан в оптическом (атмосферном) инфракрасном (поверхностном) композите от космического аппарата NASA Cassini.
Ключом к обнаружению акрилонитрила Титана было объединение 11 наборов данных высокого разрешения из аппарата ALMA - Атакамской большой решетки миллиметрового диапазона. Команда извлекла данные из архива наблюдений аппарата.
В объединенном наборе данных Палмер и ее коллеги идентифицировали три спектральные линии, которые соответствуют отпечатку акрилонитрила. Это открытие было сделано спустя десять лет после того, как другие исследователи предположили наличие акрилонитрила из наблюдений, сделанных масс-спектрометром на космическом корабле NASA Cassini.
«Обнаружение этого неуловимого, астробиологически значимого химического вещества увлекательно для ученых, которые хотят определить, может ли жизнь развиваться в таких ледяных мирах, как Титан. Это открытие добавляет важную часть нашего понимания химической сложности солнечной системы», - сказал ученый Годдард Мартин Кординер, старший автор статьи.

http://www.newsline.com.ua/society/v-at ... 2017060300

[Dragon]

Ракета Vega з українським двигуном вивела на орбіту два супутника!

Успішний пуск європейської ракети-носія легкого класу Vega з українським маршовим двигуном четвертого ступеня ракети відбувся у середу о 4:58 за київським часом з космодрому Куру у Французькій Гвіані. Про це УНН повідомляє з посиланням на прес-службу ДКА.
"2 серпня 2017 року о 04:58:33 за київським часом з космодрому Куру у Французькій Гвіані відбувся успішний пуск європейської ракети-носія легкого класу Vega. Маршовий двигун РД-843 4-го ступеня ракети-носія розроблений ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К.Янгеля та виготовлений ДП "Виробниче об’єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова", - йдеться у повідомленні.
Як зазначається, ракета-носій вивела на сонячно-синхронні орбіти два супутники ДЗЗ: OPTSAT-3000 (вагою 368 кг) на замовлення міноборони Італії та Venµs (вагою 264 кг) для проекту Ізраїльського космічного агентства (ISA) і Національного центру космічних досліджень Франції (CNES).
"Зазначений пуск став десятим у рамках програми Vega та другим у 2017 році. Всього за 5 років роботи Vega вивела на орбіту 25 супутників для 19 замовників по всьому світу", - додали у ДКА.

http://www.unn.com.ua/uk/news/1679776-r ... -suputnyka

[Dragon]

Ера Супер Телескопів розпочалась: Частина 1

Однієї ночі, 400 років тому, Галілей спрямував свій 37-ти міліметровий телескоп на Юпітер та побачив три його супутники. Наступної ночі він помітив ще один та розгледів інший, який зникав за Юпітером. Його спостереження розпочали революцію в астрономії. До цього переважало переконання, що весь Всесвіт обертається навколо Землі, яка знаходиться в центрі всього. На той час така наївна та дитяча точка зору була догмою.
До Галілея і його телескопа геоцентрична система світу, яка називалась космологією Арістотеля, мала певний сенс. Усе свідчило про те, що ми – в центрі подій. Але як ми помилялись…
Щойно стало ясно, що Юпітер має тіла, які обертаються навколо нього, а не навколо нас, наше особливе положення в центрі Всесвіту було приречене.
У ті часи спостереження Галілея стали величезним викликом як для нашого розуміння самих себе, так і для тодішньої влади. Дослідника примусили відректися від побаченого і запроторили під домашній арешт. Але Галілей ніколи по-справжньому не відмовлявся від того, що він побачив у свій 37-ти міліметровий телескоп.
В наш час на планеті панують супер телескопи. І їхні розміри вже досягають не пари сантиметрів, а метрів, навіть десятків метрів. І коли нові спостереження кидають виклик нашому розумінню речей, ми згуртовуємось довкола них з цікавістю, намагаємось в них розібратись та зрозуміти.

“Габбл”

Перший Супер Телескоп, відомий більшості з нас, це – космічний телескоп «Габбл». Розташований на низькій навколоземній орбіті ( ННО), «Габбл» докорінно змінив наше розуміння Всесвіту у багатьох аспектах.
«Габбл» роздивлявся все, починаючи з нашого сусіда Місяця і закінчуючи далекими галактиками в мільярдах світлових років від нас. Він бачив, як комета, розпадаючись на частини, врізається в Юпітер, бачив пилові бурі на Марсі та області народження планет в інших галактиках. Але час «Габбла» добігає кінця, й інші супер телескопи приходять йому на заміну.

В наш час супер телескопи – це величезні та дорогі проекти, в розробці яких одночасно беруть участь декілька країн. Вони будуються для конкретних досліджень, які мають відповісти на важливі питання:
Яка природа темної матерії та темної енергії? Як вони розподілені у Всесвіті та яку роль відіграють?
Чи існують інші планети, схожі на Землю, і зоряні системи, схожі на нашу? Чи існують інші населені світи?
Ми самотні у Всесвіті, чи десь є й інше життя?
Як планети, зоряні системи та галактики формуються та розвиваються?
Деякі з цих супер телескопів опиняться на Землі, а деякі займуть своє місце у космосі. Вони матимуть величезні дзеркала, складені з окремих, керованих комп’ютером, сегментів. Деякі будуть “бачити” в ультрафіолетовому діапазоні, а деякі – в інфрачервоному спектрі. Інші ж – у видимому світлі, або ж в декількох спектрах водночас. А деякі будуть вдивлятися в найдрібніші деталі, тоді як інші будуть роками оглядати все небо.
Ми зможемо побачити планети, що формуються навколо молодих зірок, вдивлятися в атмосфери далеких екзопланет в пошуках ознак життя та поглянути на Всесвіт в його дитячих роках. Можливо, ми навіть зможемо “зламати код” темної енергії та темної матерії. Та, нарешті, зрозуміти їхнє місце у Всесвіті.
Супер телескопи – це справжні технологічні шедеври. Ми не змогли б їх побудувати без сучасних технологій, проте, у свою чергу, розробка супер телескопів сама допомагає рухати наші технології вперед.

Гігантський магелланів телескоп

Гігантський магелланів телескоп (ГМТ) будується у Чилі, в обсерваторії Лас-Кампанас. Регіон Атаками в Чилі являє собою ідеальне місце для телескопів. Через значну висоту над рівнем моря, практично відсутню хмарність, сухе повітря, а також низький рівень світлового забруднення, пустеля Атакама є одним з найкращих місць у світі для проведення астрономічних спостережень.
ГМТ будується спільними зусиллями США, Австралії, Південної Кореї та Бразилії. Будівництво розпочалось у 2015 році та триватиме, орієнтовно, до 2020-го року. Приблизна вартість проекту становить один мільярд доларів.
Серцем ГМТ є сегментне основне дзеркало.
Основне дзеркало ГМТ складається з 7 окремих дзеркал: одного центрального дзеркала в оточенні 6 інших. Разом вони утворюють оптичну поверхню, яка становить 24,5 метра у діаметрі. Це означає, що ГМТ матиме загальну світлозбиральну площу 368 квадратних метрів. Таким чином, ГМТ перевершить «Габбла» і буде мати в 10-ро більшу роздільну здатність. Розмір одного дзеркала ГМТ складає 8,4 метра – майже технологічна межа розміру окремого дзеркала. Саме тому в ГМТ (і в інших сучасних телескопах) використовується сегментна система.
Ці дзеркала – сучасні дива інженерії. Кожне зроблене з 20 тонн скла, а для їх виготовлення необхідні роки. Перше дзеркало було вилите в 2005 році і полірувалося впродовж 6 років. Дзеркала настільки масивні, що тільки для їхнього вистигання необхідно 6 місяців.
Цікаво, що вони не просто пласкі, а асферичні. Плюс, всі дзеркала повинні мати однакову кривину, аби працювати як одне ціле. Параболоїдна поверхня дзеркала має бути відполірована з точністю більш ніж 25 нм. Це приблизно 1/25 довжини хвилі світла.
ГМТ допоможе покращити наше розуміння фундаментальних аспектів Всесвіту, зокрема про:
- формування зірок та планет;
- планетарні системи за межами Сонячної системи;
- зоряні населення та їхню хімічну еволюцію;
- формування та еволюцію галактик;
фундаментальну фізику;
- перше світло та реіонізацію космосу.
ГМТ збиратиме більше світла за будь-який наявний сучасний телескоп. Це буде перший телескоп, який буде в змозі безпосередньо фотографувати екзопланети. З ГМТ ми зможемо побачити колір планет, і, можливо, навіть погодні умови на їхній поверхні.

Тридцятиметровий телескоп

Як й інші супер телескопи, Тридцятиметровий Телескоп (ТМТ) будується зусиллями декількох країн. Міжнародний консорціум, який стоїть за ТМТ, за їхнім власним твердженням, представляє половину населення Землі: США, Канаду, Індію, Китай, Японію. Для чого стільки партнерів? Справа у вартості. ТМТ буде коштувати 1.5 мільярди доларів.
Серце кожного телескопу – його дзеркало. Дзеркало у ТМТ, ймовірно, становитиме 30 метрів у діаметрі. Воно також матиме сегментний дизайн і буде складатись з 492 невеликих дзеркал, шестикутників, розміром 1,4 метра.
Світлозбиральна сила ТМТ буде в десятеро більша ніж у телескопа Обсерваторії Кека та в 144 рази більша ніж у «Габбла».
Але ТМТ – не просто величезний збирач світла, він вихваляється й іншими параметрами, які, власне, і визначають супер телескопи. Один з таких параметрів – дифракційна межа просторової роздільної здатності (ДМПРЗ). Річ у тім, що коли телескоп спрямовується на два віддалених об’єкти, які здаються розташованими близько один до одного, світло від них розсіюється таким чином, що ці два об’єкти виглядають як один.
ДМПРЗ означає, що коли телескоп спостерігає за зорею чи іншим об’єктом, розсіювання світла від дефектів телескопу відсутнє. Тобто ТМТ буде краще розрізняти ближчі об’єкти. За цим показником він тричі перевершить телескоп Обсерваторії Кека та майже в десятеро – «Габбл» (на деяких довжинах хвиль).
Критичною для функціювання телескопів з сегментними дзеркалами є так звана активна оптика. Контролюючи форму та положення кожного сегмента, активна оптика дозволяє основному дзеркалу компенсувати зміни вітру, температури або механічної напруги на телескоп. Без активної оптики та її “сестри” адаптивної оптики , яка компенсує турбулентність атмосфери, будь-який телескоп, понад 8 метрів, не працював би належним чином.
ТМТ буде працювати в близькій ультрафіолетовій, видимій та близькій інфрачервоній області довжин хвиль.
Супер телескопи – це велетні. І не тільки через розміри їхніх дзеркал, але й також через їхню масу. В ТМТ маса рухомої частини сягне 1420 тонн. З іншого боку, телескоп повинен мати змогу за короткий час відреагувати на події на кшталт вибуху наднової. Саме тому здатність телескопа швидко рухатися одразу закладалася в дизайн, а час реакції був встановлений на рівні 5-10 хвилин.
TMT досліджуватиме найбільш важливі на сьогодні питання астрономії та космології:
Природа темної матерії.
Фізика екстремальних об’єктів, таких як нейтронні зорі .
Ранні галактики та космічна реіонізація.
Формування галактик.
Надмасивні чорні діри .
Дослідження Чумацького Шляху і близьких галактик.
Народження та раннє життя зірок і планет.
Наднові та гамма-спалахи.
Екзопланети.
Наша Сонячна система.
Де ж побудують ТМТ? Спочатку планувалось побудувати його на вершині вулкану Мауна-Кеа, на Гаваях. Мауна-Кеа є чудовим місцем для телескопів. Там вже знаходяться Обсерваторія Кека,
Обсерваторія Джеміні , телескоп Субару , Телескоп CFHT , а також Телескоп імені Джеймса Клерка Максвела . Але втрутились місцеві жителі, які заявили, що Мауна-Кеа священне для них місце і більше телескопів священне місце не витримає. В якості альтернативної домівки для ТМТ розглядається Ла-Пальма на Канарських островах, проте дебати тривають.

Європейський надзвичайно великий телескоп

Європейський надзвичайно великий телескоп (Є-НВТ) будується Європейською Південною обсерваторією (ESO) на горі Сьєрра-Амазоне (3060 м) у пустелі Атакама, на півночі Чилі. Крім 15 європейських країн до консорціуму входить також Бразилія. ESO з партнерами вже мають декілька сучасних великих телескопів: Великий міліметровий радіотелескоп Атаками , Дуже Великий Телескоп . Але Є-НВТ зі своїм 39 метровим дзеркалом буде наче Гулівер в країні ліліпутів. Приблизна вартість проекту становить 1 мільярда євро.
Як і в інших великих телескопах, головне дзеркало (М1) Є-НВТ буде складатись з сегментів у кількості 798 штук, діаметром 1,4 метра кожен. Телескоп матиме п’ять дзеркал інноваційного дизайну. Незвичайний аспект дизайну Є-НВТ – це його третє дзеркало (М3). Воно дасть Є-НВТ кращу якість зображення на більшому полі зору у порівнянні з головним та допоміжним (М2) дзеркалами. Четверте (М4) та п’яте (М5) дзеркало використовуватимуться для адаптивної оптики, стабілізації зображення та кріплення масивних дослідницьких приладів.
Що вивчатиме Є-НВТ? Наукова програма Є-НВТ є досить амбітною. Один з найбільш захопливих аспектів Є-НВТ – це його здатність робити знімки екзопланет. 39-ти метрове дзеркало буде не тільки збирати більше світла від далеких об’єктів з малою
світністю, але й забезпечить збільшення кутової роздільної здатності. Це означає, що телескоп зможе розрізняти об’єкти, які знаходяться дуже близько один до одного у космічних масштабах.
“Це дозволить телескопу фотографувати планети, які знаходяться близько до зірки, навколо якої вони обертаються та робити спектральний аналіз їхньої атмосфери. Особлива увага буде приділятись планетам за так званій зоні, придатній для життя (де може існувати вода в рідкому стані)” – пояснює доктор Сірасуоло.
Є-НВТ має також й інші цілі. Це дослідження формування та еволюції планетарних систем, виявлення води та органічних молекул в протопланетних дисках навколо зірок в процесі формування. Він буде дивитися на деякі з, можливо, найвіддаленіших об’єктів, перші зорі, галактики та чорні діри, щоб спробувати зрозуміти взаємозв’язок між ними та їхню еволюцію. Вчені також сподіваються за допомогою Є-НВТ здійснити прямі вимірювання прискорення розширення Всесвіту.
Всі ці цілі дуже цікаві, але для багатьох з нас найцікавішим є питання: “Чи ми самотні у Всесвіті?”.
“Кінцева мета полягає в пошуку ознак життя. Звичайно, наступне покоління телескопів забезпечить величезний стрибок вперед в розумінні планет в інших зоряних системах та у пошуку життя у Всесвіті” – погоджується доктор Сірасуоло.
Пошуки життя у Всесвіті можуть забрати багато часу (якщо нам взагалі це вдасться). Але Є-НВТ значно розширить наші знання про екзопланети та й про весь Всесвіт.

С фотками и видеами -

https://scienceukraine.com/allnews/phys ... pes-era-1/

Ера супертелескопів розпочалась: частина 2

У NASA завершили серію тестувань систем зв’язку новітнього космічного Телескопа ім. Джеймса Вебба, а у Чилі продовжують зведення наземного титана космічних досліджень – Великого Синоптичного Оглядового Телескопа...

Подробности с иллюстрациями -

https://scienceukraine.com/allnews/phys ... pes-era-2/

THE_ELT_OPTICAL_SYSTEM.jpg (199.41 КБ) Просмотров: 8974

[Dragon]

Вчера исполнилось 5 лет, как марсоход Curiosity прибыл на Красную планету.

Марсоход Curiosity прибыл на Марс 6 августа 2012 года, став девятнадцатым запускаемым аппаратом NASA. Основными его целями было выяснить, существовали ли на Марсе подходящие для жизни условия, собрать подробные данные о климате и геологии Марса и подготовиться к высадке на Марс человека. Трехметровый марсоход весит 899 кг и передвигается со скоростью до 144 м/ч. Он оснащен камерами, набором инструментов дистанционного исследования, спектрометром, ковшом для забора грунта, комплектом метеорологического оборудования. Всего он обладает 10 научными приборами для исследования внешних условий на поверхности Марса и 17 цветными и черно-белыми камерами для навигации и съемок. С момента высадки Curiosity преодолел уже более 16 км и взобрался на 165 м по склону горы Шарпа. Он обнаружил следы древнего ручья, определил минеральный состав марсианского грунта, впервые в истории пробурил поверхность Марса и добыл образцы твердого грунта. На земле работу марсохода обеспечивает более 400 человек. Предполагалось, что миссия продлится около двух лет. Но марсоход до сих пор продолжает перемещаться по планете, делая новые пробы и отправляя на Землю свежие снимки пейзажей Марса.

С фотогалерейкой -

http://kontrakty.ua/photo/5822/1

59611.jpg (34.46 КБ) Просмотров: 8952