Вселенная, жизнь, разум (с) 8)

[Dragon]

Немножко актуальной истории -

ГЕТЬМАН, «ГАРНІ ХЛОПЦІ» ТА ПЕРШОПРИЧИНИ ... ГОЛОДОМОРУ.

Пам’ятаючи про Голодомор, давайте не забувати того, чому він стався.
А тому, що «таварішчі бальшевікі» вирішили замінити панське землевласництво (знесене революцією) та дрібне селянське приватне землевласництво (худо-гірко закріплене НЕПом) одним єдиним монополістом-землевласником – державою. А чому вони зважилися на це?
А тому, що єдина сила яка в Україні цьому опиралася – рух отаманів-повстанців фактично було придушено у 1928 році. А чому так сталося?
А тому, що загони повстанців – гарне посилення для дії частин регулярної армії, але сам на сам перемогти ворожу регулярну армію з мобілізаційною системою, зв’язком і тілом (без потужної допомоги зовні) – не здатні. А регулярна українська армія – Дієва армія УНР у 1919 році зазнала низки поразок, була викошена тифом, і врешті решт восени 20-го була інтернована поляками і припинили своє існування. А чому сталося так?
А тому, що гарні хлопці, соціалісти і демократи Винниченко, Шаповал і Петлюра отримавши впоряджені міністерства, майже сформовані військові частини (лишалося тільки мобілізацію провести) і кошти від продажу німцям врожаю 1918 року, примудрилися залишити армію без повноцінного командування, без поповнення та без адекватного харчового та медичного забезпечення. Генерал Єрошевич – був заарештований. Полковник Болбочан – заарештований і розстріляний, зібрані раніше кадри професійних офіцерів – розігнані, бо вони-гади бачте соціалізм не визнавали і українською мовою не говорили, хоча й хотіли битися за Україну. Корпус Січових стрільців керований фендрихом Коновальцем, та обер-лейтенантами Мельником і Сушко Київ здали взагалі без бою. Тощо й тощо. А чому так сталося?
А тому, що водночас з підготовкою червоних до наступу на Україну, в самій Україні гарні хлопці, соціалісти і демократи Винниченко, Шаповал і Петлюра знесли владу гетьмана Скоропадського, який власне і розбудував впоряджені міністерства, сформував кадри військових частин, та створив державний бюджет України, і створили тим хаос в керуванні армією й економікою країни
А чому ж знесли гетьмана Скоропадського? Так той! Він же не провів люстрацію царських чиновників. Він же зволікав з реформами (ні-ні, ми знаємо, що не зволікав, а просто дуже ретельно їх готував), він же брав на службу “колишніх” професіоналів, замість щирих та криштально-ідейних дилетантів, у нього ж серед вищих чиновників знайшлося кілька українофобів (самим же гетьманом і усунутих, але хто на це звернув увагу?), він же укладав угоди з отаманом Красновим, він же не вселив в людей віру в себе… Він же, нарешті, свій родовий маєток не продав.
Але ж гарні хлопці Винниченко, Шаповал і Петлюра закликали до таких гарних речей! До демократії! До соціальних благ! До, аби панську землю всім і порівну! До, аби відсунути від влади всіх колишніх… Вони ж нічого не казали, ані про більшовицьку окупацію, ані про Голодомор…
Згадали? А тепер можете піти і покричати що влада – погана, що люстрація – неправильна, що в уряді – зрадники, і що всіх – геть і хай живе нова революція.
Історія – дуже гонорлива дівчина — тим, хто про неї забуває, вона мститься поверненням...

С комментами -

http://radiolemberg.com/ua-articles/ua- ... holodomoru

[Dragon]

Цікава астрономія. Стожари

Назва "Стожари" добре відома пересічному українцеві з одноіменної пісні Назарія Яремчука чи кінофестивалю.
Одначе з давніх давен наші пращури Стожарами звали чи не найпрекрасніший об'єкт зоряного неба...
Нині зима (і наче як обіцяють увечері ясне небо), то ж запрошую насолодитися спогляданням зорь. Тільки-но близько 8 вечора з-за горизонту (напрям - південно-східний) виповзе велитеньське у вигляді нахиленої вліво букви "Х" сузір'я Оріону (про нього якось згодом), вище зауважуємо зоряний трикутник - так звані Гіади - з яскравою жовтою лівою нижньою "вершиною" - зіркою Альдебаран - найяскравішою у сузір'ї Тельця. Та зараз і не вони нас цікавлять. Ще вище "трикутника", хоча і досить тм'яно, але ефектно світить маленький ковшик з шести добре помітних зірочок.
На схемі Стожари позначені назвою найяскравішої зірки - Альціони
Багато хто (принаймні з моїх знайомих) вважали це... Малою Ведмедицею (ну великий ковш - Велика, маленький - Мала, чого там), декому у тому - навпаки - ввижається чарка :). Але зараз і не про це :). Насправді то навіть не окреме сузір'я. "Територіально" об'єкт належить до все того ж зодіакального сузір'я Тельця і фактично являє собою скупчення зірок.
Астрономічною мовою об'єкт звуть М45 (за каталогом Мессьє), але більш поширена назва - Плеяди. Під цією назвою зоряне скупчення відоме у більшості мов світу, хоча і досі досить популярні давні назви у різних народів. Римляни їх звали Віргіліями, східні слов'яни застосовували назву власне Стожари, Волосожари чи Баби-Звізди, західні слов'яни звуть їх "курчатами", "квочкою" чи чомусь "масонським костелом"... Прибалти - "сіткою" (Sietiņš)..., а от назва Плеяд японською добре відома всім нам. Це... "субару". Так-так, відома автомобільна марка була названа саме ім'ям зіркового скупчення. 6 зірок на емблемі Subaru символізують не тільки 6 зірок Плеяд, але й 6 компаній, що злилися у материнську корпорацію Fuji Heavy Industries, власницю автомобільної марки.
А от германські народи і різні там англосакси Плеяди звуть "Сімома сестрами".
Чому сім, запитаєте ви. Сам же сказав - шість зірок. Але якщо добре придивитися до "ручки" ковшика, поряд ледь помітна ще одна зірочка. А з іншого боку - ще дві. Відповідно до давньогрецької міфології на небі в Плеядах містилися не тільки сім сестер Плеяд, але і їх батьки. Мабуть пращури мали більш гострий зір, а може то від чистішого повітря. Так чи інакше - гарний спосіб перевіряти зір, мабуть ще кращий - ніж "вершник"-Алькор у Великій Ведмедиці.
Найяскравіші зорі Плеяд.
Згідно міфів - Плеяди - сім дочок титана Атласа та океаніди Плейони: Альціона (кохана Посейдона, мати знаменитого своїми статками беотійського царя Гірея), Меропа, Целена (кохана Посейдона, що народила йому сина Ліка), Електра (народила від шлюбу з самим Зевсом Дардана, що започаткував царську династію в Трої), Астеропа, Тайгета та Майя.
Майю, старшу з семи плеяд, також називали німфою гір, орестиадою. В гроті аркадскої гори Киллена діва зійшлася з Зевсом, від якого народила Гермеса.
Всі сестри виходили заміж за богів, і лиш одна - Меропа стала дружиною смертного Сизифа. Плеяд переслідував мисливець Оріон, доки Зевс не возніс їх на небо у вигляді сузір'я. Шість зорь цього сузір'я сяють яскраво, а от сьому - Меропу - ледве видно, оскільки їй соромно, що вона стала дружиною простого смертного...
Але повернімося до нашої автентичної назви - Стожари. Невже наші пращури могли розгледіти те, що ми - лиш за допомогою потужного бінокля, якщо не телескопа? Адже 6-7-9 видимих неозброєним оком зірок - то лиш найяскравіші. У звичайний бінокль я сам нараховував щось більше 50. Астрономи ж стверджують, що там їх 150, 250, 600... чи навіть і тисяча.
Досить дивні розбіжності у твердженнях сучасних астрономів. Бо ж зоряне скупчення зовсім "поряд", всього якихось 400 світових років.
І здавалося б, такий маленький об'єкт на зоряному небі, але для астрономів - воно є чи не найголовнішим у справі дослідження віку та еволюції Всесвіту. Адже на основі аналізу відстані до Плеяд методом екстраполяції визначається відстань до інших скупчень чи навіть інших галактик.
Тепер розумієте, який переполох викликали помилкові дані, передані супутником 'Hipparcos', за якими відстань до Плеяд виявилася значно меншою, ніж вважалося?
Але повернімося до того, що бачимо на небі. Насправді - це зоряне скупчення, а не проекція далеко віддалених одна від одної зірок, як то часто буває у великих сузір'ях. Це було доведено ще у 18 ст. Джоном Міттчелом, оскільки ймовірність проекції такої кількості зірок була рівна всього 1:500000.
Зіркове скупчення Стожари є відносно молодим. Хоча і тут астрономи не мають єдиної думки. Одні вважають, що їм лиш 70 млн. років, інші - 170 млн.років. Це також є принциповим, оскільки якщо вони молодші - то скупчення зірок - результат еволюції потужної газопилової хмари, якщо ж старші - зорі "випадково" втрапили в запилену область космічного простору. Так чи інакше - Плеяди - це не лише скупчення власне зірок. В телескопи добре видно, як вони своїм сяйвом підсвічують "хмарки" космічного пилу...
Одностайні астрономи лиш в одному. Плеяди зникнуть досить скоро. Через "якихось" 250 млн.років зорі просто втратять гравітаційні зв'язки і помандрують космосом самостійно.

https://haidamac.livejournal.com/197146.html

712120_original.jpg (161.76 КБ) Просмотров: 7586

[Dragon]

Як українські науковці створюють нові сорти картоплі

Створюючи новий сорт, селекціонер звертає увагу на більш як 50 ознак картоплі.

Понад півстоліття у селищі Немішаєве, що на Київщині, працює Інститут картоплярства Національної академії аграрних наук. Тут створюють нові сорти, оздоровлюють старі і аналізують головні помилки українських господарів у вирощуванні бульби.
Вирушаємо туди у пошуках ідеальної картоплі.
“О, ви вчасно! Їдьмо на поле, — зустрічає мене провідний селекціонер інституту Микола Фурдига. — Ми саме висаджуємо картоплю, з якої, можливо, і народиться новий сорт”. П’ять хвилин — і ми на місці. На дослідних ділянках кипить робота. Працівники обережно виймають із білосніжних паперових пакетів чималеньку картоплю і висаджують у наперед підготовлені рівчачки.
“Створення нового сорту — процес тривалий, забирає 10 — 12 років, — долучається до розмови вчена секретарка інституту Наталія Захарчук. — Найперше селекціонер створює схему схрещування. Наприклад, якщо хоче вивести висококрохмальний сорт картоплі, то бере висококрохмальні форми і схрещує. У кожній ягідці, що зав’язується, з’являється насінина, яку висівають у розсадник. Одержаний однобульбовий матеріал висаджують у поле. Далі — другий селекційний збір, третій, основне випробування картоплі, що триває два роки, конкурсне. На кожному етапі бульби відбраковують, бо науковця може не вдовольняти, скажімо, форма картоплин чи нерівномірність насіннєвого гнізда.
Загалом, створюючи сорт, селекціонер звертає увагу на більш як 50 ознак картоплі: урожайність, форма, колір шкірки, м’якуша, наявність крохмалю... Останніми роками через зміни клімату особливо актуальна проблема стійкості картоплі до посухи, тому наші селекціонери активно працюють над створенням сортів, які можуть добре родити без рясних дощів”.
Йдемо на іншу дослідну ділянку. Тут зустрічаю завідувачку лабораторії генетичних ресурсів Валентину Гордієнко. Жінка з гордістю розповідає, що в інституті сформовано найбільшу в Україні колекцію генофонду картоплі, що налічує аж 3038 зразків — і диких, і культурних видів.
“На основі диких видів створюють міжвидові гібриди, які потім використовують для виведення нових українських сортів картоплі, — каже Валентина Гордієнко. — Річ у тім, що бульбу вражає багато хвороб, віруси мутують, стають агресивними. Доводиться вводити у гібридизацію дикі види картоплі, завезені з її батьківщини (Перу, Чилі), адже вони стійкі до недуг”. Виявляється, збудників, які ушкоджують картоплю, чимало — на сьогодні відомо 53 віруси, 11 бактерій, 38 грибів та 65 нематод!
Микола Фурдига каже, що завдяки генетичному розмаїттю картоплі у світі починає розвиватися новий напрям селекції цієї культури — створення дієтичних, спеціальних сортів для підтримування і поліпшення здоров’я людини, захисту від хвороб. А чи створено такий універсальний сорт картоплі, щоб і до хвороб був стійкий, і колорадський жук його не чіпав, і високі врожаї давав?
“На жаль, ні, — каже Валентина Гордієнко. — Хвороби картоплі так швидко мутують, що створити “ідеальний” сорт картоплі наразі нереально”. Але наука, кажуть в інституті, не стоїть на місці. Тож усе можливо!

https://expres.online/news/yak-ukrainsk ... i-kartopli

[Dragon]

О "празднике ВОВ" с научным подходом -

Кто победил Гитлера?

"История не знает сослагательного наклонения". Друзья мои, никогда больше не повторяйте эту чушь. Сослагательное наклонение невозможно в хронологических таблицах - действительно, странно смотрится фраза "король Луи XIV мог бы родиться в... году". Тут уж одно из двух: или родился, или нет. Но для истории как составной части гуманитарного знания (до науки она в любом случае не дотягивает) виртуальный эксперимент, формулирование и рассмотрение альтернативных вариантов развития столь же важны, как и натурный эксперимент в физике. И уж в любом случае, "альтернативная реконструкция" событий 2МВ обойдется нам гораздо дешевле штурма картонного рейхстага, а понимания причин и механизмов развития реальных событий может прибавить.

Итак, легенда игры. До утра 22 июня 1941 года всё развивается так, как оно и было в реальной истории. Изменения начинаются в 9 вечера 22 июня. Британский премьер-министр Уинстон Черчилль выступает по радио с обращением к нации, произносит свою знаменитую фразу
"нацистскому режиму присущи худшие черты коммунизма ", напоминает о том, что "за последние 25 лет никто не был более последовательным противником коммунизма, чем я",
и сообщает решение правительства: прекратить военные действия против Германии, дабы не мешать двум исчадиям ада (Гитлеру и Сталину) уничтожать друг друга. На следующий день, 23 июня Гитлер выступает в рейхстаге с заявлением о том, что ненужная война между братскими германским и англо-саксонским народами, спровоцированная жидо-большевистскими олигархами с Уолл-стрита, прекращается.
24 июня с обращением к нации выступает президент США Рузвельт. С присущим янки грубым, циничным юмором он извлекает из кармана газету "Правда" от 1 сентября 1939 г. и зачитывает вслух фрагмент выступления главы советского правительства товарища Молотова: "Если уж у этих господ (тов. Молотов имел в виду руководителей Англии и Франции)
имеется такое неудержимое желание воевать, пусть воюют сами, без Советского Союза (Смех. Аплодисменты). Мы бы посмотрели, что это за вояки. (Смех. Аплодисменты)". Выдержав паузу (дабы слушатели могли вдоволь посмеяться), Рузвельт говорит о том, что теперь, избавившись от забот и затрат, связанных с войной в Европе, Соединенные Штаты направят свои усилия на нормализацию отношений с Японией и для начала, в порядке жеста доброй воли, готовы подписать соглашение о поставках 10 млн. тонн нефти в год (напомню, что в реальной истории США в июле 1941 г. ввели запрет на поставки нефти из США в Японию, что фактически поставило японскую экономику на край гибели).
Как же в таких условиях развиваются события советско-германской войны? Начинаем считать.

Пункт 1. Второй фронт. В реальной истории второго фронта (у нас, у Красной Армии - а вы что подумали?) не было. То есть вообще. Ни одного выстрела, ни одной бомбы на всем гигантском протяжении границы между СССР и оккупированным японцами Китаем. И не потому, что партия и правительство в своей великой мудрости подписали с Японией какой-то договор (кто в те дни смотрел на эти бумажки?), а исключительно в результате того, что все силы Японии были брошены в топку грандиозной океанской войн с Америкой, в каковой войне Страна восходящего Солнца и сгорела дотла. Но в нашей альтернативной реальности всё не так.
Японцы переходят границу и одним коротким ударом перерубают тонкую "ветку" Транссиба. Останавливать их некому и нечем - сибирские дивизии переброшены под Москву (и отказаться от этой переброски ни в какой реальности не удалось бы, ибо оборона Москвы в любом случае важнее). И теперь у нас: минус авиазаводы в Иркутске и Комсомольске-на Амуре (70% совокупного выпуска Ил-4, т.е. единственного массового типа среднего бомбардировщика), минус авиазавод в Новосибирске (15,5 тыс. истребителей Як-7/Як-9, т.е. почти половина от реального выпуска самого массового в годы войны истребителя советских ВВС), минус хлеб Сибири и Алтая, минус наш единственный верный союзник - Монголия (не спешите смеяться, это каждая пятая лошадь на фронте, каждая пятая суконная шинель на бойце Красной Армии, это 500 млн. кг мяса и весь доступный для нашей промышленности вольфрам). И трудно выразимый в цифрах психологический шок от того, что страна оказалась между двумя жерновами, беспощадно и неуклонно сжимающимися с запада и востока.

Пункт 2. Танки. Предположим, что японцы проявили разумную сдержанность и ограничились захватом Восточной Сибири, т.е. главные "танкограды" (Свердловск, Нижний Тагил, Челябинск, Омск) остались в наших руках. Заводы-то есть, а вот из чего танки делать? Минус 27 тыс. тонн американского и английского никеля (три четверти ресурса этого главного легирующего элемента брони танков Т-34), минус 17 тыс. тонн молибденового концентрата (практически полностью покрывает весь реальный расход), минус 34 тыс. тонн цинка, минус 3,3 тыс. тонн ферро-хрома... В реальной истории были и поставки из США готовой броневой стали, но цифры в разных источниках сильно расходятся; в любом случае, сталь надо плавить, закалять, сверлить и резать - чем? Минус 10 тыс. тонн графитовых электродов, минус 49 тыс. тонн электродов для гальванических ванн, минус 14 млн. (миллионов, Карл!) кг инструментальной стали, минус 45 тыс. металлорежущих станков...
И уже в дополнение к этому отметим минус 12 тыс. готовых ленд-лизовских танков и САУ, минус 7 тыс. бронетранспортеров (своих не было вовсе), минус 2 тыс. паровозов и 11 тыс. вагонов. Причем тут паровозы? А при том, что поставки по ленд-лизу позволили почти полностью свернуть собственное производство подвижного железнодорожного состава и перевести заводы (в том числе гигантский Нижне-Тагильский вагоностроительный) на производство танков.

Пункт 3. Боеприпасы. Танки, конечно, привлекают особое внимание любителей компьютерных "стрелялок", но главным средством поражения в годы 2 МВ была артиллерия, которая расходовала горы снарядов. В реальной истории от союзников было получено 123 тыс. тонн готовых порохов и 150 тыс. тонн химикатов для порохового производства, что вдвое превышает расчетный расход на снаряжение боеприпасов к основным пехотным артсистемам. Порох надо засыпать в гильзу - по ленд-лизу получено 266 тыс. тонн латуни. Порох в гильзе - это метательный заряд; то, что мечут, должно еще взорваться. По ленд-лизу получено 903 тыс. детонаторов, 46 тыс. тонн динамита, 146 тыс. тонн тротила и 114 тыс. т. толуола. А также 603 млн. (это не опечатка) патронов ружейного калибра, 522 млн. крупнокалиберных патронов, 3 млн. снарядов для 20-мм авиапушек и 18 млн. зенитных снарядов.
В альтернативной реальности ничего этого не будет. Не будет и 8 тыс. зенитных орудий и 6 тыс. комплектов полуавтоматических прицелов к ним. Не будет и лучших советских противотанковых 57-мм пушек ЗиС-2, т.к. очень длинный (73 калибра) ствол удалось расточить только на полученных по ленд-лизу станках.

Пункт 4. Советские снаряды, сделанные из американской латуни, снаряженные американским порохом и тротилом, привезенные американским паровозом в американском вагоне по американским рельсам (их было поставлено 620 тыс. тонн) надо как-то доставить от станции выгрузки до огневой позиции артиллерийской батареи. Чем везти? Американских грузовиков в количестве 375 тыс. нет. Свои, разваливающиеся на ходу "полуторки" нечем обувать - нет 3,6 млн. американских покрышек, нет и ленд-лизовского каучука, обеспечившего в реальной истории треть собственного производства. Солдат обувать тоже не во что - минус 13 млн. пар кожаных армейских ботинок.
50 тыс. командирских "виллисов" нет. Команды передаются флажками и сигнальными кострами - минус 16 тыс. танковых радиостанций, минус 29 тыс. разнообразных радиостанций для пехоты, минус 619 тыс. телефонных аппаратов и 1,9 млн. км телефонного провода (можно 48 раз обмотать Землю по экватору), минус 4,6 млн. сухих батарей и 10 млн. (да, десять миллионов!) радиоламп.

Пункт 5. В середине 20-го века исход сражений на земле в значительной степени определялся господством в воздухе. 18 тысяч американских и английских боевых самолетов нет. Если к этому добавить потерю двух сибирских авиазаводов (см. п. 1), то бомбардировочной авиации среднего и дальнего радиуса действия у нас нет вовсе. В качестве бомбардировщика используется Пе-2, наспех слепленный в "шарашке" НКВД из высотного истребителя, с максимальной бомбовой нагрузкой в 600 кг (немецкий одномоторный истребитель FW-190 брал 500 кг бомб, американский одномоторный истребитель "Тандерболт" - 908 кг). Да и непонятно, из чего этот Пе-2 делать - при отсутствии ленд-лизовского алюминия и хромансиля (высокопрочная сталь). Тот же вопрос и по производству истребителей Яковлева. Истребители Лавочкина сделаны из т.н. "дельта-древесины" (многослойной фанеры, говоря проще), древесина у нас своя, но фенольные смолы для склейки шпона - импортные. Но даже если какие-то самолеты найдутся, то чем же их заправлять?
В реальной истории советские ВВС израсходовали за время войны 3 млн. тонн авиабензина. Одна треть - американский бензин. Вторая треть - бензин собственного производства, доведенный до нужной кондиции смешением с американскими высокооктановыми компонентами. Треть от третьего миллиона сделана на четырех полнокомплектных американских заводах, привезенных через океан. И не забудем про 6300 тонн тетраэтилсвинца (антидетонационная добавка) арифметически полностью перекрывающие потребности советского производства авиабензина. Поскольку ничего этого нет, и самолеты тихо стоят на земле, то можно даже не вспоминать про отсутствие 12 тыс. тонн ленд-лизовского этиленгликоля (охлаждающая жидкость, которой можно было заправить порядка 250 тыс. авиамоторов).
А теперь - от мелочей к главному. К тому, что происходит по другую сторону фронта.

Пункт 6. В реальной истории с первого до последнего дня войны в водах Атлантики, в морских глубинах и в заоблачных высях над океаном шла грандиозная битва; грандиозная не по числу прямо задействованных в морских сражениях людей, а по затратам материальных ресурсов. В частности, с 39 по 45 год Германия произвела 1.113 подводные лодки совокупным тоннажем в 960 тыс. тонн. Даже считая самым примитивным способом, по весу, эти лодки соответствуют 40 тысячам средних танков типа Pz-III или Pz-IV. Много ли это? Фактически за все время войны немцы выпустили "всего лишь" 28 тыс. таких танков (включая САУ на их шасси). При этом мы понимаем, что тонна тонне рознь, и подводная лодка по "плотности заполнения" сложнейшими системами (гидроакустика, автономная навигация, дальняя радиосвязь, жизнеобеспечение экипажа, оптика, пневматика, аккумуляторы и пр.) значительно дороже и сложнее танка.
В альтернативной реальности, после выхода англо-американских союзников из войны и свертывания строительства подводных лодок, немцы получают возможность увеличить производство танков в 2-3 раза. Тем, кто сомневается в возможности такой конверсии, предлагаю погуглить слова "Красное Сормово". И все эти танки уходят на один-единственный Восточный фронт. И теперь эти танки дизельные (в реальной истории бОльшую часть ресурса дизельного топлива Германия потратила для войны на море, а танки отвоевали всю войну на пожароопасном бензине).
Подводные лодки были для немцев главным, но далеко не единственным инструментом войны на море; активно работала авиация, и это снова колоссальные затраты материальных и интеллектуальных ресурсов: тысячи самолетов, сотни тысяч тонн авиабензина, торпеды, мины, локаторы, радиоуправляемые планирующие бомбы Fritz-X, крылатые противокорабельные ракеты Hs-293 (два последних типа оружия, опередившие свое время на десятилетие, были в количестве более 500 единиц применены в боевых действиях, произведено же их было втрое больше). Именно в морскую авиацию была передана большая часть бомбардировщиков "новых типов" - дальние двухмоторные Do-217 и гигантский 30-тонный "урал-бомбер" Не-177. А в альтернативной реальности всё это уходит на Восточный фронт.

Пункт 7. В реальной войне у Германии не было тыла - авиация западных союзников испепелила Германию в самом прямом значении этих слов. Объектами массированных бомбардировок стали четыре пятых немецких городов с населением 100 и более тыс. человек, в 70 городах было разрушено не менее половины жилых строений. В среднем от 12 до 15 млн. немцев каждую ночь просыпались от воя сирен воздушной тревоги и, хватая в охапку детей, бежали в бомбоубежища - с понятными последствиями для производительности их труда на следующий день.
В 1944 году на Германию обрушилось 915 килотонн бомб, в отдельные месяцы "тоннаж" доходил до 110 килотонн. Это
пятьдесят "хиросим" в месяц (американские эксперты, изучавшие после окончания войны последствия атомной бомбардировки Хиросимы, подсчитали, что для достижения такого же разрушительного эффекта потребовалось бы сбросить 2,1 килотонны обычных боеприпасов). 21 килотонна сброшена на Штутгарт, 22 на Дортмунд, 35 на Кёльн, 36 на Эссен. Берлин за время войны бомбили 363 раза, на город сброшено 45,5 килотонн бомб, зона полного разрушения достигла 26 кв. км - в пять раз больше, чем в Хиросиме.

Пункт 8. В реальной истории Германия пыталась сопротивляться. 10 тыс. зенитных орудий защищали небо над "рейхом". Считая по весу и стоимости, эти 10 тыс. "конвертируются" по меньшей мере в 35 тыс. противотанковых пушек, причем речь идет о 75-мм Pak-40 (в реальной истории их было выпущено менее 11 тыс. единиц), которые пробивали броню нашей "тридцатьчетверки" с вероятностью более 90%.
Поскольку традиционные средства ПВО оказались бессильны, немцы создавали и бросали в бой всё более и более сложную военно-техническую "экзотику". Наземные радиолокаторы, бортовые радиолокаторы, сопряженные с радаром автоматические зенитные прицелы, радиоуправляемая зенитная ракета "Вассерфаль", ракетный истребитель Ме-163, двухмоторный реактивный истребитель "Мессершмидт" Ме-262, ракетный истребитель вертикального старта (своеобразная "пилотируемая зенитная ракета") Ва-349, реактивный истребитель Не-162…
Всё перечисленное реально летало и стреляло. Реактивный Ме-262 был выпущен в количестве 1.433 единицы, ракетных Ме-163 сделали более 400. В отчаянной попытке выбить Британию из войны германские инженеры создали первую в мире крылатую ракету Fi-103 (она же "Фау-1"); производство было поставлено на поток, выпущено порядка 8 тысяч (!) крылатых ракет. Беспримерным достижением стало создание баллистической ракеты средней дальности "Фау-2". Огромное сооружение высотой с 4-этажный дом разгонялось жидкостным ракетным двигателем до гиперзвуковой скорости 1700 м/сек, ракета выходила за пределы атмосферы (высота траектории 90 км) и доставляла тонну взрывчатки на расстояние в 320 км. Совокупный выпуск этого чуда техники составил 5200 единиц! В какое количество миллионов "фауст-патронов" для Восточного фронта надо пересчитать эти 5 тыс. баллистических и 8 тыс. крылатых ракет?
Всё это бесконечное обилие цифр сводится к тому, что в предложенной альтернативной реальности у нас было бы в 3-4-5 раз меньше оружия и боеприпасов, а у немцев на единственном Восточном фронте - в те же самые 3-4-5 раз больше техники и раза в полтора больше людей. И все это сущие мелочи по сравнению с самым главным:

Пункт 9. У гитлеровской Германии был огромный флот надводных боевых кораблей. В реальной истории с первого до последнего дня войны он боролся с флотом западных союзников. В нашей альтернативной реальности эта армада - два новейших линкора ("Тирпиц" и "Шарнхорст"), три тяжелых крейсера ("Дойчланд", "Адмирал Шеер", "Принц Ойген"), два старых линкора ("Шлезиен" и "Шлезвиг-Гольштейн"), три легких крейсера ("Эмден", "Лейпциг", "Нюрнберг") и десятки эсминцев - на всех парах идет через Босфор в Черное море. В реальной истории Турция, за спиной которой стоял англо-американский блок, закрыла проливы для немцев, в альтернативной реальности турки ограничиваются дипломатической нотой с выражением глубокой озабоченности (если только сами не присоединяются к походу против СССР).
В реальной истории немцы силами авиации и десятка торпедных катеров (ни одного! надводного корабля класса эсминца или выше у кригсмарине в Черном море не было) загнали советский Черноморский флот в район Поти-Батуми, где тот и простоял до конца войны. Нет оснований усомниться в том, что появление в Черном море крупных сил надводного флота Германии завершилось бы вторым за четверть века затоплением Черноморского флота и беспрепятственной высадкой немецкого десанта на черноморском побережье Грузии. От Батуми до Баку 700 км по прямой, и самое большее через месяц немцы или захватывают нефтепромыслы, или сжигают их дотла ударами авиации (сомневающиеся могут погуглить слова "налеты люфваффе на Ярославль, Горький, Саратов")
Для Советского Союза потеря бакинской нефти означает катастрофу стратегического масштаба. Западно-сибирской нефти еще не было вовсе, а так называемое «второе Баку» - месторождения Татарии и Башкирии — давало не более 5-7% от добычи "первого Баку". Красная Армия теперь воюет на тачанках, в уральских колхозах пашут на бабах.

Чем, где и когда закончилась бы при таких условиях война?..

http://www.solonin.org/article_kto-pobedil-gitlera

[Dragon]

Внедрение мобильных сетей стандарта 5G может серьезно повлиять на способность метеорологов составлять прогнозы погоды, и предсказывать приближение опасных штормов.

Ученые предостерегают, что новое поколение беспроводной связи может оставить их без критически важных спутниковых инструментов, которые они используют для наблюдения за изменениями в атмосфере.

Как сообщает The Guardian, результатом конфликта между оборудованием могут стать неточные прогнозы, несвоевременные предупреждения о приближении больших штормов и даже потеря жизней.
«То, как вводится 5G, может серьезно подорвать нашу способность предсказывать штормы. И мы очень встревожены этим», - сказал эксперт Европейского центра среднесрочных прогнозов погоды Тони МакНалли.
Проблема в том, что радиочастоты, на которых работает 5G, могут искажать критические данные о наблюдениях за Землей с погодных спутников. Инструменты на борту спутников следят за определенными сигналами в атмосфере, чтобы определить погодные условия. К примеру, частота 23,8 ГГц играет очень важную роль. Когда вода на Земле испаряется, появляется излучение слабого сигнала на этой частоте. Погодные спутники фиксируют данные об этом сигнале, которые затем используются для определения того, какой будет погода и не дойдет ли ситуация до шторма.
«Такие данные критически важны для нашей способности делать прогнозы. Это уникальный природный ресурс. И если мы потеряем эти возможности, прогнозы погоды станут значительно хуже», - пояснил ученый Нильс Борманн.
Проблема в том, что сети 5G могут передавать сигналы на тех же частотах, что и атмосферные явления. А это дурачит погодные спутники.
«Мы не сможем отличить их. Поэтому данные будут испорченными. А это подорвет нашу способность делать точные прогнозы», - сказал Борманн.

https://www.unian.net/m/science/1054063 ... nikam.html

[igor.]

https://zaxid.net/ukrayinska_vchena_mar ... i_n1481467 -- Марина Вязовська молодець

[igor.]

https://narodna-pravda.ua/2019/06/01/z- ... l-yevropi/ -- ухти,як що це насправді орігінал

[Dragon]

На Міжнародному авіакосмічному салоні “Париж-Ле-Бурже” презентують українську легку ракету-носій Зеніт-1NL для повітряного старту.

Одна з найбільших авіаційних виставок світу триватиме у французькій столиці до 23 червня, повідомляє УНН.

Над ракетою-носієм Зеніт-1NL працює колаборація аерокосмічних підприємств України. ДП “Південмаш” розробляє саму ракету та відповідає за підготовку вантажного літака-носія, ПрАТ “Київський радіозавод” виробляє систему керування, ДП “Антонов” — систему десантування. Партнер проекту – Київський політехнічний інститут, який успішно зарекомендував себе у розробці наносупутників. Стартова вага Зеніт-1NL складає 14,5 тонни. Вага корисного навантаження — 100 кг на сонячно-синхронній орбіті та близько 230 кг на приекваторіальній. Час підготовки до пуску — до 1 доби.
Передбачається, що даний комплекс зможе здійснити перший старт вже 2021 року.
“Для запуска планується використовувати літак, тобто реалізувати концепцію повітряного старту. Такі концепції відомі в світі, але фактично реалізовані лише в американській ракеті-носії “Пегас”. Для України проект унікальний. Він розрахований на комерційне використання, отже основна мета нашої участі у салоні — маркетингова: показати, що такий проект є, та отримати фідбек від потенційних замовників”, — повідомив головний економіст "Південмашу" Дмитро Нікон.
Повідомляється, що розробники вважають, що рентабельність та конкурентоздатність проекту забезпечать одразу декілька факторів. Серед них стрімкий розвиток мікросупутників та зростання попиту з боку приватних компаній. Крім того, технологія повітряного старту здешевить запуски.
“За рахунок використання літака для десантування ракети-носія ми мінімізуємо витрати на інфраструктуру наземного стартового комплексу. Крім того, можна обирати різні варіанти траєкторії відносно до осі Землі. Ми також уникнемо різних обмежень, які існують при стандартному запуску ракет, наприклад, зони падіння ступенів”, — сказав Дмитро Нікон, додавши, що наразі на стадії підписання перебуває меморандум про взаєморозуміння з одним з потенційних замовників.
Крім того, є перспективним створення такої ракети саме в Україні. Це, з одного боку, вирішить питання космічних пусків з густо-заселеної території, з іншого — забезпечить Україні автономний доступ до космічного простору. Велике значення реалізація проекту матиме і для українських підприємств космічної промисловості з точки зору збереження науково-виробничого потенціалу та позиціонування на ринку космічних послуг.
Нагадаємо, проект розпочато у 2016 році в рамках 5-ої космічної програми та включено до проекту нової Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми на 2019-2023 року.

https://www.unn.com.ua/uk/news/1808107- ... a-2021-rik

[Dragon]

Неподалік залізничної станції Гракове на Харківщині працює найбільший у світі Т-подібний радіотелескоп декаметрових хвиль - УТР-2.

У школі нас учили, що всі зірки, які ми бачимо на нічному небосхилі, - це і є наша Галактика під назвою Чумацький шлях. Відстані у сотні мільйонів світлових років, двісті мільярдів зірок, причому наше любе Сонце розташоване не на найпочеснішому місці, а на околиці Галактики.
Виникає питання: чи можна - і якщо так, то як саме - по-справжньому досліджувати численні об'єкти всесвіту, і якого рівня досягла в цьому плані сучасна наука?

УНІКАЛЬНІ УКРАЇНСЬКІ ТЕЛЕСКОПИ: УТР-2 І ГУРТ

Астрономи, каже директор харківського Радіоастрономічного інституту НАН України, доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент НАНУ В'ячеслав Захаренко, на відміну від астрологів, спілкуються з космосом за допомогою точних інструментів - телескопів, що працюють в оптичному, інфрачервоному, ультрафіолетовому діапазонах, а також - за допомогою рентгенівських і гамма-телескопів. Деякі з цих інструментів навіть виносять в космос на спеціальних космічних апаратах.
Осібно стоять радіотелескопи. Вони здатні перехопити космічні радіохвилі на різних частотах - аж до низькочастотного декаметрового діапазону, але через великі розміри поки не можуть бути винесені в космос. Тому вся земна куля, немов павутинням, обплутана мережами різних телескопів і радіотелескопів, які досліджують Всесвіт, уточнюють розміри космічних об'єктів, міжзоряні відстані, виявляють, з якої речовини вони складаються, на якій стадії еволюції перебувають і, не дай боже, чи не небезпечні для нашої Землі.
Є такі інструменти й в Україні, яка має особливе місце у всехвильовий астрофізиці, адже проводить низькочастотні радіоастрономічні дослідження в декаметровому й метровому діапазонах хвиль. Великий комплекс таких інструментів розташований не де-небудь, а під Харковом, неподалік залізничної станції Гракове, між селами Іванівка та Волохів Яр. Мова про найбільший у світі український Т-подібний радіотелескопі під скороченою назвою УТР-2 і телескоп нового покоління ГУРТ, що в перекладі означає "гігантський український радіотелескоп". Скажу більше, таких чутливих інструментів для вивчення Всесвіту на низьких радіочастотах немає ніде в світі. І створені вони науковими співробітниками нашого інституту. Ось карта, ось точка: "Гракове". Їдьте на місце, самі все побачите!
...Тут, за 70 кілометрів від Харкова, за годину їзди по трасі "Київ-Харків-Довжанський" на площі розміром приблизно в 25 футбольних полів (150 тис. кв м) у чистім полі за придорожньою лісосмугою перед вами відкривається фантастична картина: на сонці виблискують дивовижні конструкції заввишки понад три метри кожна. Як ми дізналися пізніше, це диполя - елементи антени радіотелескопа УТР-2. Таких елементів не сто, не двісті, а 2040. За ними - поле, "засіяне" антенами радіотелескопа ГУРТ загальною кількістю у півтисячі.

ПРО ВАХТОВИЙ МЕТОД У НАУЦІ, КАВУНИ З-ПІД ТЕЛЕСКОПА Й СИГНАЛИ КАССІОПЕЇ

Щоб познайомитися з комплексом, треба під'їхати до нього ближче.
Біля вказівника "568-й кілометр" звертаємо з траси ліворуч. Ще півкілометра по дорозі - і шлях перегороджує шлагбаум. Обережно (хоча ми начебто домовилися про приїзд) відводимо шлагбаум убік і проїжджаємо ще з кілометр. Тут тихе царство осені: під'їзна алея до двоповерхового будинку зі скромною табличкою: "Національна академія наук України.
Радіоастрономічний інститут. Радіоастрономічна обсерваторія ім. С. Я Брауде" всипана золотими листям, над хризантемами дзижчать бджоли, в кронах лип щебечуть птахи, кішка гріється на сонці, в тіні кущів ховаються вольєри, де поважно походжають павичі й фазани.
А де ж учений люд, де наші екскурсоводи, котрі, як обіцяв шановний членкор В'ячеслав Захаренко, нам усе розкажуть і покажуть?
Спокійно, тут усе по черзі, як і має бути у великій науці. Двері відчиняються, і нас зустрічають господарі цієї пишноти: той, що стариший, - начальник охорони Володимир Чумак, інший, молодший, старший технік Олексій Михайлов: "Ласкаво просимо, ми на вас чекаємо. Чергова зміна наукових співробітників поїхала зі звітом до Харкова, наступна прибуде лише на ніч. Але ми покажемо вам усе, що треба, розповімо, що знаємо. Хочете більше - це вже в Харкові, у Радіоастрономічному інституті".
...По дорозі до антен дізнаємося, що радіоастрономія зовсім не кабінетна наука, вірніше, не лише кабінетна. Виявляється, в Інституті діють групи науковців-ентузіастів, які приїжджають сюди з Харкова виявляти і реєструвати радіосигнали з космосу - ті, які вловлюють надчутливі антени. Ці групи працюють позмінно. Відчергують тиждень-два, а то й більше, оброблять частину даних на місці - і назад, до Харкова, з жорсткими комп'ютерними дисками, щоб проаналізувати результати цілодобового моніторингу космосу за допомогою найновіших комп'ютерів. Їх змінює чергова група вчених: спостереження за космосом не допускає жодних перерв.
Четверо техніків і двоє охоронців, розповідає Володимир Чумак, теж працюють цілодобово, за принципом доба-дві. Умови для відпочинку підходящі. На другому поверсі будівлі обладнані вісім спалень з необхідними меблями, є спільна кухня-їдальня з електроплитою, холодильником, встановлено бойлер, є душова з гарячою водою і туалети. Наукових співробітників возить до Харкова і назад мікроавтобус інституту. Охоронці й техніки живуть неподалік: у Чугуєві, Іванівці, Волоховому Яру або в Михайлівці. Багато хто з них улітку їздить на роботу велосипедами або мотоциклами. Узимку, звісно, рейсовими автобусами або попутками. Робочий день - з 08:00 до 17:00.
Щодо охоронних дій, то, за словами Володимира, щодві години треба обійти-перевірити, де пішки, де на велосипеді, вночі - з великим залізничним ліхтарем. Сигналізація навколо антен двоконтурна: виявить і зайця, і собаку. Щоправда, хитра ласка якось проникла на територію зони з боку парадного в'їзду, і таки потягла з вольєра фазаниху. Люди? Чужих тут немає, а свої знають: територія під охороною. Був випадок, намагалися вкрасти кабель, але коли дізналися, що кабель під землею, в тунелях, а входи замуровані - спроби припинилися.
За розмовою непомітно подолали відстань до антен. Ось вони, працюють без утоми, незамінні й унікальні. Харківська марка, найкраща в світі.
Цілодобово антени радіотелескопа УТР-2 і ще потужніші антени радіотелескопа ГУРТ, наведені з землі на конкретні космічні об'єкти, вловлюють радіосигнали з космосу. Потім ці сигнали надходять по кабелях, прокладених у трьох бетонних підземних тунелях заввишки 2 метри і завдовжки по 900 метрів кожен, до приймальниів-реєстраторів, зібрані на базі п'яти комп'ютерів. Комп'ютери знаходяться в обчислювальному центрі, який розташований на першому поверсі адміністративної будівлі. Тут-таки є сервер, призначений для збтрання та експрес-обробки всієї інформації. Ще один комп'ютер відповідає за наведення УТР-2. За програмами, розробленими вченими Радіоастрономічного інституту, він забезпечує наведення антен на ту чи іншу ділянку неба. Решті комп'ютерам залишається лише записати отримані сигнали, а вже вчені їх опрацюють і зроблять відповідні висновки, зокрема й для світової науки.
Як пояснює технік Олексій, антени треба берегти.
- Це не просто унікальне, але й дуже дороге обладнання, яке має статус Національного надбання України. Антенне господарство постійно підтримується в робочому стані, можна сказати, що витрати - це зарплата обслуговуючого персоналу за п'ятдесят років. Не дай Боже, у спеку загориться трава біля антен, - біда буде. Нещодавно за лісопосадкою горіла пшениця в полі, так із райцентру приїжджала пожежна команда з водовозки, гасили кілька годин, щоб на наше господарство полум'я не пішло. Траву навколо антен регулярно косимо, бачите, валки сушаться на сонці. Це сіно місцеві жителі заберуть на корм худобі. Сіно цілком безпечне, адже самі антени нічого не випромінюють, вони лише приймають радіосигнали. На вільних майданчиках наші співробітники навіть кавуни для себе садять. Та от вони, визирають зі скошеної трави, пригощайтеся! (Кавун з чистого поля поруч з антенами здався навіть смачнішим за звичайний — авт. ).
Поряд з антенами чути неголосне рівне гудіння. Вони так "розмовляють"?
- Та ні, - сміється Олексій, - це бджоли гудуть, квітів навколо багато. Антени просто працюють, вдень націлені на Сонце, вночі - на інші космічні джерела. Вночі, наприклад, наукові співробітники, які приїдуть на перезмінку, ловитимуть сигнали із сузір'я Кассіопея.
Уявляєте? Ось робота у людей - досліджувати зірки. А раптом спіймають сигнали інших цивілізацій, і ми зрозуміємо, що ми не самі, й ганьба нам буде, що не вміємо жити в мирі та радості...

ЧОМУ МИ ПОКИ НЕ ЗЛОВИЛИ СИГНАЛИ ІНШИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Завідувач відділом декаметроої радіоастрономії Радіоастрономічного інституту, кандидат фізико-математичних наук Олег Ульянов , з яким ми зустрілися одразу після повернення з Гракового, прокоментував нам ці дослідження:
- Щодо миру й радості згоден. А ось зловити сигнали інших цивілізацій найближчим часом не вийде - бракує потужності передавачів: вона повинна бути порівнянна з потужністю випромінювання об'єктів, які ми реєструємо нашими надчутливими приймачами й антенами. У світі ще немає передавачів, здатних досягти таких потужностей. Ви пробували побачити вогник сірника, дивлячись на нього крізь полум'я багаття? Не побачите. Так і у нас, в радіоастрономії. На відміну від оптики, у низькочастотному радіодіапазоні наша Галактика палахкотить, маючи яскравісну температуру від 20 тисяч до 100 тисяч градусів. Це те саме багаття, всередині якого ми перебуваємо. Температура у фотосфері Сонця всього 5400 градусів, але вже в сонячній короні вона досягає мільйонів градусів. Тому ми можемо реєструвати не теплове випромінювання Сонця, а процеси, що відбуваються в його околицях, у короні. У радіодіапазоні є ймовірність зареєструвати зірки, що спалахують, хоча природа цих спалахів до кінця не вивчена.
Завдання вчених - моніторинг ситуації, накопичення результатів спостережень, здійснюваних протягом десятків і сотень годин, кількох років і навіть десятиліть. Яка користь від цього людству? - Ми передаємо свої знання новим поколінням, щоб наука прискорено розвивалася й давала можливість практично використовувати ці знання. Наукова школа, подібна до харківської, створюється десятиліттями, а може, й століттями. Її треба берегти, підтримувати матеріально й морально. Адже, як показує історія, будь-яку наукову школу можна зруйнувати майже миттєво. До прикладу, саме так під час Другої світової війни було зруйновано провідну тоді у світі німецьку школу фізики: просто не стало загиблої під бомбардуваннями унікальної апаратури, як і самих учених.
За словами Олега Михайловича, радіотелескоп УТР-2 можна "навести" на 2 мільйони "точок" у небі. ГУРТ поки трохи скромніший, але вчені розраховують, що з часом він перевершить УТР-2: "Це підстава для гордості за вітчизняну науку, за свою країну".
- Інша справа, - нарікає він, - що ми поки що возимо жорсткі диски з результатами спостережень Погоди до Харкова автобусом: немає високошвидкісного інтернету. Оптоволоконна лінія зв'язку готова, чекаємо на підключення. Уся справа в грошах, мінімальна потреба - 80 тис. грн на рік. Ми і траву біля антен косимо самі, йне лише в протипожежних цілях: висока трава, як і кущі, створює для радіохвиль шкідливе відбиття, а перешкоди нам непотрібні, непотрібні зайві витрати. Наприклад, антени того-таки ГУРТа з метою економії зроблено не з сталі, яку доводиться періодично фарбувати, захищаючи від атмосферних впливів, причому вартість фарбування - кілька сотень тисяч гривень, а з економічних металопластикових труб.

МИ ОДНІ У СВІТІ "ЛОВИМО" РАДІОХВИЛІ НА НАЙНИЖЧИХ ЧАСТОТАХ З ПОВЕРХНІ ЗЕМЛІ

- За допомогою радіотелескопів УТР-2 і ГУРТ здійснюється з десяток ключових дослідницьких програм, - продовжує розповідь Олег Ульянов. - Це піонерські дослідження рекомбінаційних радіоліній під керівництвом академіка НАН України Олександра Коноваленка, дослідження Сонця, залишків спалахів наднових зірок і областей іонізованого водню, міжзоряного й міжпланетного середовища, позагалактичних об'єктів, радіоштормів Юпітера й блискавок на Сатурні (до речі, керівник сатурніади - директор інституту, членкор НАНУ В'ячеслав Захаренко), пульсарів. Паралельно конструюються нові антени: адже ми "ловимо" радіохвилі на найнижчих частотах, реєструючи їх з поверхні Землі. Цього не робить ніхто в світі.
Яке це має значення для людини? - Викиди корональних мас Сонця впливають на магнітне поле Землі, а значить, і на нас із вами. Під час активності Сонця у багатьох людей підвищується тиск: вчасно прийми ліки - і живи далі! Як висновок: ми підходимо до можливості прогнозування космічної погоди. Радіоастрономічний інститут має партнерів у десятках країн Європи, Азії та США. Завдяки спільній роботі з нашими радіотелескопами вчені всього світу можуть зробити висновки про будову й розвиток гігантського космічного організму – Галактики і позагалактичних об'єктів.
Підсумковий коментар ми попросили у директора Радіоастрономічного інституту НАНУ, члена-кореспондента НАНУ
В'ячеслава Захаренка .
В'ячеслав Захаренко
- Наш інститут проводить дослідження Всесвіту навіть не з моменту свого заснування в 1985 році, а ще раніше - з 1971 року, з моменту створення під керівництвом академіка АН УРСР Семена Яковича Брауде декаметрового радіотелескопа УТР-1, а потім і УТР-2 - на базі Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР (Харків), - говорить Захаренко. - Але й після створення УТР-2 харківські вчені не зупинилися, а створили ще чотири додаткові радіотелескопи (1976-1993 рр.), які разом із гігантом УТР-2 становлять єдиний інструмент - інтерферометр УРАН. Його антени розташовані в місті Змієві Харківської області, а також у селі Степанівка поблизу Полтави, потім - на території Волинської області й іще - під Одесою, назагал вони охоплюють території в 900 км зі сходу на захід і близько 600 км з півночі на південь.
- Зазвичай в українського читача спрацьовує стереотип, що все найзначніше було зроблено за Радянського Союзу, а зараз учені лише користуються тогочасними досягненнями.
- Не применшуючи тих досягнень, одразу можу спростувати цей міф і підбадьорити наших читачів. Без постійної модернізації радіотелескопів і радіоастрономічної техніки, без результатів світового рівня, одержуваних на УТР-2 і в системі УРАН, наші радіотелескопи давно пішли б в історію, як пішли й уже розібрані на запчастини чимало радіотелескопів у всьому світі. Приміром, зараз відкрито близько 2,5 тисяч пульсарів – екзотичних залишків вибухів наднових зірок. До 2010 року в декаметровому діапазоні усіма радиотелескопами світу було виявлено радіовипромінювання всього 12 таких об'єктів. Ми додали до цього списку ще 30.

САТУРНІАНСЬКІ БЛИСКАВКИ ВПЕРШЕ НА ПОВЕРХНІ ЗЕМЛІ ЗАФІКСОВАНІ УТР-2

- У 2006 році завдяки УТР-2, - говорить В'ячеслав Захаренко, - вперше у світі наземний інструмент зафіксував наявність розрядів блискавок в атмосфері Сатурна - інопланетних блискавок
(ред. - за цю роботу Захаренко з колегами отримали премію НАНУ імені С. Я. Брауде).
- А хто це може повторити? Є такі радіотелескопи в світі?
- На поверхні Землі - ніхто. Ми навіть потерпаємо від того, що порівнянних за ефективністю інструментів немає в жодної країни світу, і підтвердження наших результатів, а це в науці надзвичайно важливо, потребує дуже серйозних зусиль. Так, факт наявності тих самих сигналів блискавок на Сатурні підтверджено дослідженнями, здійсненими з орбіти Сатурна космічним апаратом "Кассіні" (США). Згодом, у 2014 році, опубліковані наші результати про відкриття тонкої тимчасової структури цих блискавок, адже приймальна апаратура УТР-2 має часову роздільну здатність на 10 000 кращу, ніж приймач на "Кассіні". До того ж, сам космічний апарат у вересні 2017 року відправлений углиб хмарного покриву газового гіганта і припинив існування. Тепер місі дослідження сатурніанських блискавок покладено тільки на УТР-2.

ПРО МРІЇ АСТРОНОМІВ ВСЬОГО СВІТУ

- Знаю, що в Граково введено в експлуатацію першу чергу новітнього радіотелескопа харківської марки під назвою ГУРТ...
- Мрія астрономів усього світу – створити радіотелескоп з площею 1 млн. кв. м. На нашій обсерваторії імені Брауде, де розміщений УТР-2, достатньо місця для того, щоб ГУРТ досяг і навіть перевершив цей масштаб. Уже зараз для ГУРТу встановлено 550 антенних елементів із рекордною чутливістю. Все це стало можливе завдяки тому, що з 2006 року Національна академія наук України створила спеціальну програму і виділяє на це приблизно по 1 млн грн на рік. Першу чергу ГУРТу введено в експлуатацію в 2015 році. Зараз установка антен триває, хоча темпи повинні бути значно вищі.
- Питання впирається в гроші?
- Звісно. Це дуже масштабний проект. Достатньо сказати, що подібний, але більш високочастотний глобальний світовий проект Square Kilometre Array ("Один квадратний кілометр") фінансують більш як 10 високотехнологічних країн, зокрема, Велика Братания, Італія, Канада, і він має початковий бюджет у 1,5 млрд євро. Ми ж за обмеженого фінансування вважаємо за краще вкладати кошти тільки в нові розробки: ГУРТ і його блоки - це вже цифрові схеми фазування антен.
- Які ще завдання вирішує Радіоастрономічний інститут?
- Дослідження інституту, де працюють близько 300 чоловік, включно з трьома академіками й чотирма членами-кореспондентами НАНУ, близько 30-ма докторами й понад 50-ма кандидатами наук, крім декаметрової і міліметрової радіоастрономії охоплюють широкий спектр наукових напрямів, пов'язаних з вивченням далекого і близького космосу. Це молекулярна спектроскопія, яка досліджує спектри молекул, що знаходяться в космосі, і тих, які забруднюють атмосферу нашої планети. Це дослідження таких важливих складових оболонок Землі, як іоносфера, радіаційні пояси, озоновий шар. Здійснюємо й радіофізичне дослідження ближнього космосу з антарктичної станції "Академік Вернадський".
Для відкриття таємниць Всесвіту радіотелескопи повинні бути ще чутливіші й установити їх потрібно не тільки на Землі, але й на зворотному боці Місяця. Такий проект нами вже розроблено. Символічно буде, якщо, як ми очікуємо, новий радіотелескоп харківської марки "примісячиться" неподалік кратера, названого на честь академіка Брауде...
Свіжа новина: доробок харківських радіоастрономів висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки й техніки 2018 року. Йдеться про здійснені тут дослідженнях радіовипромінювання Всесвіту на низькочастотних декаметрових хвилях - одних із найважливіших за своєю інформативністю в сучасній всехвильовій астрономії. Проведені дослідження та їх результати закріплюють пріоритет України і забезпечують її інтеграцію в європейський і світовий науковий простір, включно з приєднанням до сучасних світових мереж наземних і космічних радіотелескопів.

https://www.ukrinform.ua/rubric-regions ... kovom.html

1280px-A_dipole_of_UTR-2_radio_telescope_antenna_array_and_sunset_with_light_pillar.jpg (166.64 КБ) Просмотров: 7149

[Dragon]

А тем временем в цивилизованном мире -

Фізик з США проведе експеримент над субатомними частинками, щоб перевірити ідею про існування паралельного Всесвіту. У разі успіху, дослідження може пояснити таємницю темної матерії і поставити під загрозу сучасну фізику.

Деякі винахідники і програмісти, враховуючи засновника компаній SpaceX і Tesla Ілона Маска, вважають, що наш Всесвіт — це лише імітація, а всі ми живемо в одному з багатьох варіантів матриці.
Ідеї про симуляції нашої реальності висловлює американський фізик-теоретик Брайан Свінгл, який вважає, що дрібні частки матерії буквально формують все у Всесвіт, а також шведський філософ-трансгуманіст Нік Бострем зі своєю вірою в існування постлюдських цивілізацій.

Перевірити схожі науково-фантастичні теорії зважилася фізик з США Лія Бруссард. Як пише видання NBC, цього місяця вчена планує провести експеримент і встановити, що криється за незвичайною поведінкою нейтронів при їх розпаді на протони та інші, невидимі нам субатомні частинки. Простіше кажучи, Бруссард взяла на себе відповідальність відкрити портал в можливий дзеркальний Всесвіт.

Про який Всесвіту йдеться?

На початку 1990-х фізики виявили дивну поведінку нейтронів при їх розщепленні на протони. Дивним і досі незрозумілим виявилося те, що нейтрони у звичайному нейтронному пучку існують одну хвилину і 48 секунд, перш ніж починають розпадатися на протони.
Але в лабораторних умовах процес розпаду починається на 10 секунд раніше, що суперечить прийнятим законам фізики, оскільки нейтрони не можуть відрізнятися один від одного і поводити себе по-різному залежно від середовища їх вивчення.
Фізики з усього світу почали вирішувати цю загадку і представляли різні теорії про існування невідомих нам частинок, на які розпадаються нейтрони. Зокрема, російський дослідник Анатолій Сєрєбров з Петербурзького інституту ядерної фізики припустив, що в певних умовах нейтрони перетворюються на свої дзеркальні копії, після чого їх неможливо побачити і для нас вони фактично зникають.
Саме ця невідома у поведінці нейтронів породила безліч псевдонаукових теорій про існування паралельних Всесвітів, яких ми не бачимо.

Лія-руйнівниця міфів

Згадана вище Лія Бруссард, яка працює в Національній лабораторії Ок-Рідж в штаті Теннессі, придумала як раз і назавжди покінчити з різними припущеннями щодо Задзеркалля або ж, навпаки, відкрити портал в одну з копій нашої реальності.
У лабораторії Ок-Рідж встановлений ядерний реактор потужністю в 85 мВт, за допомогою якого фізики вистрілюють мільярдами нейтронів в непроникний екран. Бруссард планує провернути таку ж процедуру і відправити пучок нейтронів через 15-метровий тунель з магнітом і непроникним екраном в кінці.
Якщо теорія про паралельний Всесвіт підтвердиться — деякі з частинок, на які розпадаються нейтрони, повинні трансформуватися у їх дзеркальні версії та пройти крізь екран.
Найбільш складним в цьому експерименті буде визначення того, чи пройшли певні нейтрони крізь екран. Безпосередньо експеримент займе всього один день, а збір, розрахунки та обчислення помилок можуть тривати кілька тижнів.
NBC повідомляє, що над схожим експериментом працює фізик Клаус Кірх з Інституту Пола Шеррера в Цюріху. Щоправда, колега Лії Бруссард зі Швейцарії планує засікти нейтрони, що рухаються повільно, піддати їх впливу магнітного поля і перевірити, чи всі частинки залишаться на місці.

Навіщо це потрібно?

Попри те, що самі автори експериментів доволі скептично ставляться до своїх експериментів, оскільки їм треба буде відшукати кілька раніше невідомих субатомних частинок серед мільйонів нейтронів.
Проте в разі підтвердження
«дзеркальності» нейтронів вчені зможуть поставити під сумніви закони, на яких заснована сучасна фізика і представити абсолютно нову теорію структури Всесвіту.
«Дзеркальний світ, якщо він існує, буде мати свої дзеркальні закони фізики і свою дзеркальну історію. Ви не знайдете там дзеркальну версію себе (і там немає ніякого злого Спока з борідкою — вибачте, шанувальники „Зоряного шляху“). Але ця теорія припускає, що ви можете знайти дзеркальні атоми і дзеркальні камені, можливо, навіть дзеркальні планети і зірки. В сукупності вони можуть сформувати цілий тіньовий світ, такий же реальний, як наш, але майже повністю відрізаний від нас», — зазначено в статті.
Крім того, виявлення потенційних дзеркальних частинок може означати відкриття темної матерії, яку вчені шукають з кінця 1970-х. Ймовірно, саме ці незвідані продукти розпаду нейтронів і є загадковою речовиною, якою заповнено більшість всього існуючого простору і яка відповідає за притягання зірок і галактик, а також швидкість розширення Всесвіту.

https://techno.nv.ua/ukr/popscience/par ... 30757.html

Вчені з Каліфорнійського університету знайшли теоретичну частку, яка підходить під опис темної матерії і яку потенційно можна виміряти.

Завдяки відкриттям в сучасній фізиці людство навчилося переміщатися на надзвукових швидкостях, запускати космічні апарати в найвіддаленіші куточки Сонячної системи, досліджувати об'єкти на відстані в сотні мільйонів світлових років від Землі і тепер збирається переселити людей на інші планети.
Але, коли мова заходить про об'єднання фізичних явищ на макро- і мікрорівнях — у наукового співтовариства немає єдиної відповіді на фундаментальні питання про будову Всесвіту. Натомість фізики пропонують лише теорії і припущення, які можуть бути далеко від суті того, що відбувається насправді.
Левова частка з цих питань стосується загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна, а точніше спостережуваних фізичних явищ, які суперечать цій основоположній для сучасної науки теорії.
Наприклад, згідно з теорією Ейнштейна, чим далі об'єкт розташований від центру своєї галактики — тим менше гравітаційної сили має на нього діяти і, відповідно, тим меншою буде швидкість його обертання. Проте, останні спостереження астрономів свідчать про протилежне: швидкість обертання зовнішніх об'єктів постійно збільшується, попри те, що відстань між ними зростає і сам по собі Всесвіт розширюється.
Щоб заповнити цю діру в знаннях людства про структуру Всесвіту, близько 100 років тому вчені прийшли до теорії так званої темної матерії. Ця речовина нібито формує приховану масу всіх об'єктів і є причиною високих швидкостей їх руху.
Якщо темна матерія дійсно існує - вона повинна займати значну частину Всесвіту (приблизно її чверть). Але, проблема в тому, що ніхто поки не бачив цю матерію, адже вона не випускає електромагнітного випромінювання, не взаємодіє з ним безпосередньо і, ймовірно, складається з частинок, про які ми ще не знаємо.

Днями, фізики-теоретики з Каліфорнійського університету опублікували дослідження, в якому вони не тільки описали чергового претендента на звання темної матерії, але і знайшли спосіб, як його побачити.

Однополюсний магніт?

Як пише портал Phys.org, довгий час темною матерією вважали вімп — теоретичну слабовзаємодіючу масивну частку. Але, досі, вімпи так і не вдалося помітити в практичних експериментах.
Нове ж дослідження, яке презентували фізики з США на конференції Планка в Іспанії на початку червня 2019-го, говорить, що темною матерією може бути видозмінена альтернатива вімпа — магнітний монополь. Цю частку вже описували в квантовій теорії, і головна її характеристика — наявність тільки одного магнітного заряду.
Згідно з припущенням вчених з Каліфорнії, темний магнітний монополь буде взаємодіяти з темними фотонами і електронами точно так само, як і відбувається взаємодія звичайних фотонів і електронів зі звичайним монополями в квантовій теорії.
Відкриття несе не тільки нову потенційну частку, з якої може складатися темна матерія, але і метод, за допомогою якого її можна засікти. «Фізик Пол Дірак передбачив, що електрон, що рухається по колу близько монополя змінить фазу в своїй хвильової функції. Оскільки в квантовій теорії електрони існують як частки і хвилі, один і той же електрон може проходити по обидва боки від монополя і, відповідно, перебувати поза фазою на іншій стороні», — пише Phys.org.
Таке явище називається ефектом Ааронового — Бома, і означає, що електрон, що розташований біля магнітного поля, піддається впливу цього поля, навіть не проходячи через нього.
У вчених поки немає необхідного обладнання, щоб засікти це явище, оскільки теоретична зміна фази електрона через ймовірний магнітний монополь буде майже непомітною.
Попри це, автори дослідження нагадують, що коли проект з лазерно-інтерферометричною гравітаційно-хвильовою обсерваторією (LIGO) для виявлення гравітаційних космічних хвиль представили вперше — в світі ще не було необхідних технологій для проведення практичного експерименту.
Не факт, що через кілька десятків років фізики не зможуть засікти існування магнітного монополя і не визначать, що саме формує значну частину Всесвіту.

А, може, це гравітація?

Нагадаємо, на початку 2019-го вчені з університету Південної Данії опублікували дослідження, згідно з яким додаткову вагу космічних об'єктів формує зовсім не темна матерія, а інші закони гравітації, які діють на величезних масштабах.
Один з авторів роботи — фізик Юрій Смирнов (з університету Південної Данії) — писав: «Ми припустили, що кожен досить щільний компактний об'єкт в космосі створює навколо себе невидиму сферу, яка визначає, як закони фізики проявляються зі зростанням відстані. Ця сфера повинна допомогти нам зрозуміти різницю в малих і великих масштабах».
Згідно з їхньою теорією, об'єкти, які розташовані всередині цієї невидимої сфери підкоряються класичній теорії тяжіння Ньютона і взаємодіють з масивним об'єктом (зіркою) в центрі. Але, об'єкти, які виходять за межі сфери отримують значно більше гравітаційне зусилля від центральної зірки, навіть якщо їх маса залишається незмінною.
Вчені підрахували, що розмір такої невидимої сфери пропорційний масі центрального об'єкта. Наприклад, якщо в галактиці ця сфера буде мати радіус в кілька тисяч світлових років (відстань, на якій помітно дію темної матерії), — то відповідна сфера навколо нашого Сонця буде мати радіус в 50 тис. астрономічних одиниць (а.о.).
Враховуючи те, що одна а.о. відповідає відстані від Землі до Сонця, а на дистанції в 50 а.о. розташовані кордони нашої Сонячної системи, — нам недоступні об'єкти на яких би можна було протестувати альтернативний гравітаційний вплив Сонця.

https://techno.nv.ua/ukr/popscience/nev ... 27276.html

[Dragon]

Ілля Мечников - видатний українець і батько теорії імунітету!

Мечников Ілля Ілліч (народився 15 травня 1845 року в селі Іванівка на території сучасної Харківської області, помер 15 липня 1916 року в Парижі) - український вчений, один із засновників еволюційної ембріології, мікробіології та імунології, володар Нобелівської премії.

Світовій науковій громадськості Ілля Мечников відомий як першовідкривач явища клітинного фагоцитозу і автор фагоцитарної теорії імунітету. Також вченого називають першим українським лауреатом Нобелівської премії.

Ще з самого дитинства було зрозуміло, що на хлопчика чекає велике майбутнє, доктором зоології, професором університету в Петербурзі Мечников став у віці 23 років.
Наукову працю, в якій викладені основи фагоцитарного механізму імунітету, Мечников написав у той час, коли про явище імунітету світова громадськість навіть не підозрювала. Спостереження за тим, як шип троянди, введений в личинку морської зірки, оточується специфічними клітинами, стало початком майбутньої теорії фагоцитозу. Виявлені вченим клітини потім отримають назву лейкоцитів.
Паралельно з Мечниковим над механізмом захисту організму від інфекції працював учений Пауль Ерліх, який пояснив людству механізм роботи антитіл. Кінець напруженому спору поклав тільки Нобелівський комітет, який присудив премію одночасно двом ученим. Визнанням наукових досягнень Мечникова стало обрання його почесним членом Паризької, Нью-Йоркської і Віденської академії наук.
Ім'я Іллі Мечникова значиться в числі геніїв, діяльність яких значно спростила життя всього людства. Завдяки досягненням ученого вдалося перемогти не тільки багато хвороб, але і значно продовжити життя кожної людини, не погіршуючи при цьому його якість. Діяльність Мечникова багатогранна, заслуги його перед усіма людьми воістину переоцінити важко.
Свого часу Мечников був обраний членом Королівського співтовариства, медичної академії в Парижі, а також медичного об'єднання в Швеції. Також вчений є почесним членом Ірландської, Румунської, Празької та Бельгійської академії наук. Серед усього іншого біологу присвоєно звання почесного академіка Київського університету.
Цікаво, що Ілля Мечников є також винахідником перших в світі ліків від сифілісу. З обуренням Мечников ставився до позиції моралістів, які сприймали цю хворобу як покарання. На кошти, отримані від наукової діяльності, вчений займався дослідженням, спрямованим на пошук спеціальної мазі, застосування якої здатне вилікувати людину від неприємної недуги.
Під кінець життя Мечников займався вивченням проблеми старіння і смерті. Старіння він розглядав як хворобу, якої можна уникнути за допомогою виконання ряду рекомендацій. В рамках своєї боротьби з цією хворобою вчений пив тільки кип'ячену воду. У числі звичок вченого можна назвати відмову від алкоголю, азартних ігор і обов'язкове ретельне миття плодів перед вживанням.

Заслуги Іллі Мечникова перед Україною і всім світом.

Загальновідомою помилкою є твердження про те, що своїх нобелівських лауреатів у України немає. Хоча досі жоден видатний вчений, який отримав цю престижну нагороду, українцем себе не назвав, не можна говорити, що земля українська не народила талановитих вчених. Кілька лауреатів Нобелівської премії в різних областях знань народилися в Україні. Наприклад, фізик Ігор Тамме народився на території Кіровоградської області, письменник Агнон народився на Тернопільщині. Проте найзнаменитішим з нобелівських лауреатів - уродженців України з упевненістю можна називати Іллю Мечникова.
Відомий всьому світу вчений народився в маленькому селі Іванівка на території Харківської губернії. В Україні Мечников не тільки народився, а й здобув освіту, у багатьох українських населених пунктах вчений займався реалізацією свого таланту дослідника природи. Протягом деякого часу вчений жив і успішно працював в Харкові, Одесі, Києві, Черкаській області. Проте українська частина біографії відомого вченого досі залишається малодослідженою;
безсумнівно, головною заслугою Іллі Ілліча є відкриття у 1883 році процесу фагоцитозу, в рамках якого клітини організму знешкоджують і в подальшому знищують смертоносні бацили. Досить прості і гранично зрозумілі експерименти, які провів Ілля Мечников, стали підставою його власної теорії імунітету, без якої зараз важко навіть уявити собі розвиток медицини і біології в двадцятому столітті;
без наукових досліджень Мечникова людству довелося б ще довго обходитися без антибіотиків і протиепідемічних вакцин. Примітно, що в розробці вакцин проти чуми, черевного тифу, холери та ряду інших захворювань Мечников працював досить активно. У віці 36 років вчений ввів собі бактерії тифу для перевірки ефективності створеного препарату. За сміливий експеримент вченому ледь не довелося заплатити власним життям;
по праву саме Мечникова вважають засновником такої науки як геронтологія, яка вивчає методи продовження людського життя. На думку вченого, людина може прожити не менше 120 років. При цьому обов'язковим є дотримання ряду умов, в числі яких раціональний спосіб життя, продумане харчування, активна розумова діяльність і деякі інші елементи. Власним рецептом продовження життя вчений поділився в книзі «Етюди оптимізму». Видання, що вийшло у 1907 році, є частково філософським, в ньому читач може ознайомитися з деякими моментами з світогляду Іллі Ілліча Мечникова;
основна частина наукових праць Мечникова присвячена еволюційній ембріології, геронтології та імунології. Вчений є засновником теорії зародкових листків і одним з авторів еволюційної порівняльної ембріології. Крім фагоцитарної теорії імунітету, Мечников є також одним з авторів теорії порівняльної патології. Сукупність цих наукових праць є без перебільшення величезним внеском в теорію еволюції;
також Ілля Ілліч світовою наукою визнається як один із засновників мікробіології. Вчений проводив досліди на собі і колегах, в результаті чого вдалося визначити холерного вібріона як збудника азіатської холери. Під керівництвом Мечникова було проведено класичні дослідження в процесі експериментального вивчення сифілісу, черевного тифу і холери. Заслугою вченого є введення ряду новаторських ідей в процесі визначення ролі мікробних асоціацій та антагонізму при інфекційному зараженні. Мечникова називають автором вчення про цитотоксини;
світову славу, повністю заслужену, Ілля Мечников отримав ще за життя. У 1908 році вручення вченому Нобелівської премії в науковому середовищі було сприйнято як запізніле визнання його досягнень. Більшу половину свого життя легендарний вчений, який був невід'ємною частиною світового наукового прогресу, провів в Україні.
Крім проживання в Харкові на початковому етапі життєвого шляху, безсумнівно, на окрему увагу заслуговує одеський період. У цьому місті Мечников працював протягом 15 років, він займався науковою та педагогічною діяльністю. Як педагог Мечников проявив себе в Одеському університеті. Для створення, розвитку і навіть порятунку Одеської бактеріологічної станції вчений зробив воістину героїчні зусилля.
Саме вченими Одеської бактеріологічної станції першими на території Російської імперії розпочато роботу щодо цілеспрямованого виробництва протиепідемічних вакцин. Символічно, що Одеса у 1883 році приймала з'їзд лікарів і натуралістів Росії, в рамках якого вперше прозвучала заява Іллі Мечникова про виявлення ним фагоцитів.
Результатом прояву педагогічного таланту Мечникова можна назвати наявність в Україні цілої плеяди видатних медиків і біологів. Безпосереднім його учнем є Микола Гамалія, Ілля Ілліч свого часу був викладачем Данила Заболотного, який у 1928-1929 роках займав посаду президента української Академії наук.
З 1887 року Мечников працював переважно в Парижі, але навіть після переїзду до французької столиці приїжджав в Україну. Відомо, що у 1894 році перед молодими людьми з Києва вчений виступав з лекцією, в якій розповідав про перспективи передової медицини того часу. Лекція була настільки успішною, що після її завершення молоді люди несли вченого на вокзал на руках.
Цікавим епізодом з життя вченого є його боротьба в 70-ті роки з активним поширенням шкідника, іменованого «хлібним жуком». У південному регіоні Російської імперії і на українській території від цієї проблеми страждало багато аграріїв. У той період щоліта Ілля Ілліч проводив в маєтку дружини, яке знаходилось в селі Попівка на території Черкаської області. Вчений вивів спеціальний грибок, який знищував «хлібного жука», що допомогло врятувати урожай.
Видатний вчений був упевнений в тому, що наука є ключем до щастя людства. Можливо, у сучасників на питання щастя погляд дещо інший. Однак в кожному з сучасних українців по праву може жити гордість за знаменитого співвітчизника. Безперечною заслугою Іллі Мечникова є здатність людства долати голод і велику кількість хвороб.
Багато в чому Мечников випередив свій час. Після відкриття фагоцитозу вчений довів, що агресію фагоцити можуть проявляти також по відношенню до клітин самого організму. Цей процес вчений вважав одним з механізмів, що супроводжують старіння. Завдяки дослідженням, проведеним вченим, стало відомо, що причиною відторгнення органів у процесі трансплантації є наявність фагоцитів в організмі. Не виключено, що належна увага до результатів праць Мечникова могла б зараз привести до існування надійних способів збереження органів, призначених для пересадки.
Провісником появи нового напряму в медицині Ілля Ілліч став ще у 19 столітті. Він намагався переконати сучасників, що кращою терапією є активізація власних захисних сил організму. Сучасники, розвиваючі цей напрямок, називають його саногенезом. Намагаючись знайти секрет людського здоров'я, Мечников висував і перевіряв найрізноманітніші гіпотези.
Серед інших питань цікавився вчений впливом хвороботворних мікроорганізмів на людину. Мечников звернув увагу на те, що багато людей можуть бути здоровим навіть зі смертельною інфекцією в організмі. Дослідження, проведені в цьому напрямку, призвели до відкриття принципів антагонізму. Можна з упевненістю сказати, що вчений зробив кілька перших кроків на шляху людства, фінальною крапкою якого стало відкриття антибіотиків.
У процесі дослідження впливу кишкового самоотруєння на старіння організму вчений виявив цікаві моменти. Мечников став засновником геронтодієтики, яка формулює правила раціонального харчування для людей в старшому віці. Наука про здорове харчування змусила медиків, біологів, а також фахівців суміжних галузей знань розробляти ентеросорбенти як речовини, що уповільнюють процес старіння.
Головною метою повернення Мечникова на територію сучасної України у 1886 році було створення в Одесі Бактеріологічного інституту. Зараз ця установа більш відома як Одеський науково-дослідний інститут епідеміології та мікробіології імені Мечникова. Крім вивчення механізму дії фагоцитів різних тварин на мікроорганізми, що викликають поворотний тиф і бешиху, на базі цієї наукової установи проходила розробка вакцин проти сибірки у овець і курячої холери.
Поїхати з Одеси Мечникова змусили місцеві медики, які дорікали великому вченому за відсутність медичної освіти. Навіть будучи біологом, Мечников працював над механізмами подолання захворювань людей і тварин. Залишив Одесу вчений після скандалу в пресі, пов'язаного з невдалою вакцинацією отари овець.
Однією з подій, що визначили подальше майбутнє Іллі Мечникова, стала його зустріч в Парижі з Луї Пастером. Геніальний французький вчений запропонував Мечникову місце завідувача новою лабораторією на базі Пастерівського інституту. Протягом 28 років Мечников працював в цьому інституті, де створив потужну школу мікробіологів, імунологів і паразитологів.
Примітно, що наукова школа Іллі Мечникова значно відрізнялася від способів вивчення мікробіології, типових для Німеччини і Франції. Його підхід до матеріалу можна назвати біологічним, клітинним або фагоцитарним. Біолог не погоджувався зі сприйняттям організму як пасивного місця для розміщення мікроорганізму або інфекції. Замість цього Мечников акцентував увагу на наявності спеціалізованої фізіологічної системи захисного призначення.
Як біолог широкого профілю Мечников цікавився найрізноманітнішими явищами навколишнього світу. Зокрема, досліджував вчений явища паразитизму в тваринному світі. Результати проведених робіт в цьому напрямку і виявлені факти викладені в теоретичному обґрунтуванні методів протидії зараженню організму тварини. На базі фагоцитарної теорії успішно розвивалася імунологія, яка, в свою чергу, надала вченим можливість вивчати весь патологічний процес в цілому.
У книзі вченого «Несприйнятливість в інфекційних хворобах» викладені результати вивчення Мечниковим ролі фагоцитозу в механізмі імунітету. Підсумки досліджень імунітету, які проводилися протягом більш ніж 20 років, біолог виклав в науковій праці «Про імунітет в заразних хворобах». Після остаточного доказу того, що за допомогою фагоцитів організм бореться з мікробами, Мечников задався питанням про механізм протидії організму токсинам. Для докладного вивчення захисної реакції на отруйні речовини вченому знадобилося кілька років. В результаті біолог довів, що проникнення в організм токсинів також викликає фагоцитарную відповідну реакцію.
Нетиповим був підхід Мечникова до проблем старості і смерті, які він розглядав у контексті еволюції і з точки зору філософсько-етичної. До Мечникова релігійні системи намагалися втішити людину, допомогти їй змиритися з майбутньою смертю. Біолог стверджував, що необхідно внести зміни в фізичну і розумову природу людини для того, щоб дати можливість до старості зберігати високу якість життя.
Як оптимальне завершення життєвого шляху людини Мечников розглядав згасання інстинкту життя з паралельною появою інстинкту смерті. Багато в чому роботу біолога в цьому напрямку можна розглядати як розвиток ідей Володимира Вернадського і Костянтина Ціолковського. З думками і результатами досліджень Мечникова на тему старості як завершального етапу життєвого шляху будь-який бажаючий може ознайомитися в творі вченого «Етюди оптимізму».
У дослідженні процесу старіння вчений виходив з принципів фагоцитів в механізмі атрофії. В уявленнях про механізм старіння Мечников відводив головну роль порушенням міжклітинних зв'язків і гетерохронності старіння різних елементів тканин. Через фагоцитарний механізм він визначав суть старіння організму. Світогляд і моральна сторона наукової діяльності завжди були важливими для Мечникова, суть свого бачення раціоналізму він виклав у книзі «Сорок років пошуку раціонального світогляду».
Протягом всього свого життя Мечников дотримувався позиції активного гуманізму. Також натура вченого характеризувалася стійкою відданістю активній діяльності, спрямованій на досягнення морального вдосконалення, доброчинність, поліпшення всього навколишнього світу. Свого часу вчений спілкувався зі Львом Толстим, відомим письменником і мислителем.
У літератора залишилося позитивне враження від спілкування з ученим. Проте у двох відомих представників епохи спостерігалися розбіжності по ряду принципових питань. При зустрічі Мечникова і Толстого в Ясній Поляні у 1909 році спільну мову вони знайти не змогли. За політичними переконаннями Мечников був лібералом, противником насильства в будь-якому його вигляді, ідеалістична концепція з релігійним ухилом вченим не сприймалася.
Під час постійного проживання в Парижі вчений не забував про батьківщину. Він відвідував українську територію 6 разів, визначаючи для себе конкретну мету візитів у вигляді наукових завдань. Після останнього візиту до Мечникова в листі звернувся Данило Заболотний, один з учнів біолога і майбутній президент Академії наук України. Вказуючи на труднощі, з якими стикаються вчені, Заболотний попросив Мечникова повернутися і стати для них провідником. Після деякого періоду болісних роздумів вчений вибрав подальше перебування в Парижі. На той час Мечникову було 68 років, більше в рідні краї з Франції він і не повертався.

Ще цікаве про Іллю Мечникова, див. -

http://heroes.profi-forex.org/ua/mechnikov-illja-illich

[Dragon]

Почти научно что такое Россия и в чем ее опасность для соседей?

Про Росію багато сказано і написано, але, на мій погляд, українці так і не зрозуміли до кінця, з ким мають справу. Конфлікт, що триває, створює ефект «капустини» — на кожному новому етапі, знімаючи шар за шаром, поглиблюючи своє розуміння природи конфлікту, ми добираємось до ядра, кореня проблеми. Цією проблемою є сутність Росії як держави і як цивілізації.

Росія, а правильніше сказати Москва, виросла з периферійного замкнутого анклаву в межиріччі Волги й Оки, формуючись під впливом Золотої Орди. Можна згадати дві значні події, які свідчили би про військове протистояння між Москвою і степом — Куликовcька битва 1380-го і, через сто років, стояння на річці Угрі. Були битви меншого масштабу, але загалом це не так багато. Як же сталось, що периферія змогла стати домінантом і утримувати таке становище впродовж століть?
У середині XIV століття Золота Орда перебувала на вершині могутності, мала багаті міста і розвинену культуру. У столиці не було фортечних мурів — ніхто не насмілювався напасти на неї. 1359 року починається війна в самій Орді за ханський трон між прямими нащадками Чингісхана — «Велика зам’ятня». Без сильної центральної влади все обвалюється. Тут же стаються військові поразки, яких татарське військо раніше не знало — битва на Синіх Водах із Литвою 1362 року (в результаті перемоги Литва забрала собі Україну), битва на Куликовому полі 1380 року, що закріпила за Москвою роль лідера у Північно-Східній Русі. В кінці XIV століття на Золоту Орду нападає Тамерлан, розбиває її війська і знищує міста. Держава розпадається на частини, ніхто не має сили для того, щоб встановити одноособову владу і відновити єдність, всі воюють зі всіма.
Що робить у такій ситуації Москва? Просто чекає. Після Дмитрія Донського аж до Івана ІІІ на великокнязівському престолі сиділи далеко не видатні правителі, але, незважаючи на це, сила Москви постійно зростала. Татарські воїни масово переходили на службу до Великого князя Московського, оскільки цей осколок Орди був найбільш стабільним і багатим. Вони йому служили так само, як раніше служили хану, за ординськими звичаями. Ми не бачимо якогось шаленого «цивілізаційного» протистояння, якщо не брати до уваги питання релігії. Та й воно розв’язувалось для багатьох татар, що переходили на службу до Великого князя, доволі просто. Головне, сам формат служби для татар був знайомий і зрозумілий, а тому легко прийнятний.
Без війни, великих битв московські князі набиралися сили, яка перетікала до них з татарських ханств. У якийсь момент вони стали сильнішими, ніж найсильніше татарське ханство — Велика Орда, що і зафіксувало стояння на Угрі. Процес тривав, і Велике князівство Московське одну за другою підкорило інші частини Золотої Орди. Щойно центр сили опинився в Москві, вона стала розширюватись за тими ж імперськими принципами, за якими будувалась сама Золота Орда. Держава територіально відновилась за дзеркальної зміни силових полюсів — якщо раніше Степ панував над Лісом, то тепер стало навпаки (так було всюди, де відбувалась «порохова революція»). Формально змінилась ідеологія — замість мусульманства провідною релігією стало християнство.
Золота Орда як держава ґрунтувалася на принципах, закладених Чингісханом: воля хана — абсолютний закон, всі мешканці держави — його раби, все майно належить хану. За службу хан наділяє підданих частиною цього майна, але лише на час служби. Ні про яке право приватної власності не може бути й мови. На місцях хан призначає намісників, основна місія яких — беззаперечно втілювати ханську волю. Так формується вертикаль влади, що є основою державного механізму. Оскільки за такої системи людина — безправна піщинка, вона не має жодної можливості самостійно організовувати своє життя і взаємодіяти з іншими. Тому вертикаль служить не тільки державним механізмом, а заміняє собою самоорганізацію громадян, громадянське суспільство, як би ми назвали це сьогодні. Якщо витягти вертикаль — розсиплеться не лише держава, розсиплеться суспільство. Далі хаос, війна всіх проти всіх — доти, доки нова вертикаль не скріпить людей, одночасно позбавляючи їх волі.
Система дуже стійка. Кризи в ній запрограмовані, але запрограмоване і постійне самовідновлення, що позбавляє людей вибору і змушує буквально молитись на владу та її уособлення — верховного хана. Система ідеально підходить для війни, бо забезпечує можливість максимальної мобілізації наявних ресурсів та швидку оперативну керованість. Щоправда, за однієї умови. А саме — обов’язково необхідна сильна центральна влада, сильний хан, владу якого беззаперечно визнають.
Ординська система ідеально накладається на імперську матрицю — сильний центр, що контролює периферії, не пов’язані між собою прямими зв’язками.
Імперія доти залишається імперією, доки її центр сильніший за будь-яку з контрольованих ним периферій. Для нього життєво важливо перешкоджати прямим контактам, у тому числі економічним, окремих периферій між собою, оскільки такі контакти можуть змінити баланс сил, що недопустимо для імперського центру. В його інтересах — ізолювати кожну окремо взяту периферію від буд-яких зовнішніх контактів, що не може бути гарантовано лише економічним домінуванням центру. Тільки силовий контроль над периферією повною мірою може забезпечити інтереси імперського центру стосовно підконтрольних територій, а це означає, що економіка завжди буде підпорядкована інтересам політики, влади. Насильство, а не економічний інтерес, домінує в такій системі. Зрозуміло, що імперія і федерація (яка будується за мережевим принципом горизонтальних, а не вертикальних зв’язків) — це антиподи, системи, збудовані на принципово протилежних засадах.
Ординська система за будь-яких умов формує і природним чином відтворює не просто імперську систему, а тотальну імперську систему — принцип домінування влади закладено від найнижчого до найвищого рівнів соціальних зв’язків, від контролю простої людини до контролю найбільшої периферії.
Можна простежити, як Орда змінювала ідеологічне оформлення з моменту свого виникнення, не зачіпаючи при цьому основ держави. Початково імперія Чингісхана була здебільшого язичницькою (вірили у Тенгрі — Блакитне небо). Окремі монгольські племена сповідували християнство. Надалі окремі частини імперії, залежно від місцевих умов, прийняли буддизм чи мусульманство. Ординські хани використовували ту чи іншу релігію як інструмент для ідеологічного контролю податного населення, у всіх випадках надаючи преференції, по суті, підкуповуючи духовний стан. І треба сказати, що духовний стан відповідав взаємністю. Так виникла традиція ставити ідеологію (у даному випадку у формі релігії) на службу владі.

Подивімось на сьогоднішню Росію — що з вищевказаного не може бути застосоване до неї? Владна вертикаль як основа держави, слабке суспільство, релігія на службі влади, імперський контроль центру над периферією — перед нами Золота Орда, яка маскується поверхневою європеїзацією.
Здатність до зовнішньої мімікрії — одна з найсильніших і найнебезпечніших властивостей «ординської системи», тому що це система обману. Що не візьми: язичництво, християнство, мусульманство, буддизм, російський комунізм — в ординській системі ніщо не міняє суті влади, держави, суспільних відносин, але створює ілюзію якихось шалених змін чи можливостей. Ідеологія і культура, обслуговуючи владу, утворюють із нею органічний симбіоз. Це справжня тоталітарна система, з якої немає виходу.

Оскільки державна ординська система — імперська, то і культура, яка її обслуговує — також імперська, і не може бути іншою. Російські діячі культури, російська інтелігенція — такі ж «солдати імперії», як і танкісти Кантемирівської дивізії. Фіговий листок лібералізму, який надіває частина згаданої інтелігенції, робить її тільки більш лицемірною, порівняно з відвертими державниками. Щойно культура робить спробу гуманізувати систему, вона починає працювати на її розвал — і влади, і суспільства, і культурних канонів. Гуманізм смертельно небезпечний для Орди, і тому нещадно переслідується. Не тільки державним насильством, а й самоцензурою діячів культури. Достоєвський, Солженіцин — гуманісти, які критикували різноманітні суспільні виразки, але щойно зрозуміли, що подальше розвінчування системи призведе до злому самої Росії, тут же стали запеклими антизахідниками. Це означає, що ординська російська держава і культура — принципово антизахідні, антиєвропейські імперські утворення, яку б ідеологічну обгортку вони на надівали. Це означає, що ординська система — це сама Росія.

На прикладі Золотої Орди XIV століття ми можемо побачити, яким чином функціонує ординська система на етапі розквіту і, що важливіше, яким чином вона обвалюється. Ми бачимо, що не економіка — основний фактор руйнації. Економіка Орди середини XIV століття перебувала в чудовому стані, але від обвалу це не врятувало. Його передумова — ослаблення центральної влади і розвал владної вертикалі. Очевидно, такі умови в Росії можуть скластись у момент, коли Путін реально відходитиме від влади і не буде знайдено шляхів безконфліктної передачі влади наступнику.

Україна провела декомунізацію, щоб звільнитися від огидної тоталітарної спадщини. Однак, знявши один лист із капустини, ми побачили під ним такий же — російську імперську культуру, яку вкорінювали століттями. Українці здебільшого навіть не розуміють, у полоні якого культурного поля вони живуть. Це здається настільки природним, що ризики перебування в цьому полі просто не усвідомлюються. А ризик простий — ординська система заточена на відтворення. І в державному, і в культурному форматах.
Подобається це комусь чи ні, але ми ніколи не зможемо збудувати цивілізовану державу, не звільнившись від російської імперської культурної спадщини, постійно перебуватимемо в зоні ризику втратити все.

Сьогодні Україна переживає критичний момент, стоячи на порозі великих випробувань. Нам дуже не пощастило. Етап реімперіалізації Росії, який, як тепер стає зрозуміло, був запрограмований самою суттю російської держави-цивілізації, збігся із глибокою кризою цивілізації Заходу, куди Україна зібралась рухатись. Європейці завжди були зацікавлені в ресурсах Росії, її ринках, у тому, що вона контролювала величезні території, знімаючи з Європи потребу будь-яким чином турбуватись про порядок на них. Європейці фактично добровільно відмовились від частини свого суверенітету, не бажаючи тратитись на оборону, а найголовніше — не бажаючи себе захищати. Вони потребували старшого сильного партнера, яким були Сполучені Штати Америки. Щойно США за часів Трампа відмовились від ролі партнера-опікуна, зайнявши більш егоїстичну агресивну позицію, економічний інтерес та військова слабкість повернули Європу у бік Росії. Не встигли українці обрати нового президента, очевидно, далеко менш здатного до протистояння з Росією, ніж попередник, як європейці сприйняли це як індульгенцію для свого нового курсу. І чи такого вже нового? Та підтримка, яку вони раніше надавали Україні, чесно кажучи, скидалась радше на мінімально можливу подачку, що рятувала європейські кордони від соціального вибуху в Україні.
Росія залишається імперією і структурно, і за своїм військово-економічним потенціалом. На сьогодні Москва — це центр, що сильніший за будь-яку з периферій, у тому числі за найсильнішу з них — Україну. Доки так буде, Москва невідворотно намагатиметься підкорити собі Україну, незалежно від того, хто перебуватиме при владі у Кремлі. І не тільки Україну. Мене вражають грузини сеансом масового самогіпнозу. Від звичайних людей до діячів культури і політиків, тобто осіб, які мали б розуміти реальні загрози і реальну ситуацію — всі заявляють, що це Путін винуватий у тиску Росії на Грузію, а до самих росіян вони ставляться пречудово. Однак Путін — просто втілення колективної волі кожного конкретного росіянина і всіх їх загалом. Імперський народ імперської держави, яка з моменту свого виникнення існувала виключно як імперія і ніколи в іншому форматі. Тотальна імперська цивілізація, яка, відчуваючи слабкість оточуючих, прагне розширення, бо тільки в стані зовнішньої агресії не проявляється агресія всередині країни.

Росіяни хочуть і будуть завойовувати сусідів (доки зможуть), бо таким чином вони розв’язують свої внутрішні проблеми. Це колективний інтерес цього імперського народу, і це треба розуміти всім його сусідам, а не тішити себе ілюзіями. Українцям і грузинам передусім.
На жаль, нам зараз заморочили голову. Своєю наївністю, незрілістю, інфантильністю ми самі полегшуємо ворогові його справу. А на кону стоїть існування нашої держави і народу, життя і здоров’я мільйонів українців. Внутрішня слабкість, відсутність зовнішньої підтримки, агресія сильного і жорстокого ворога — така зараз у нас ситуація.
Безумовно, колись цьому всьому настане кінець. Головне питання — яким він буде, що принесе із собою. З упевненістю можна сказати тільки одне: той світ, який постане після війни, буде дуже відрізнятися від нинішнього. Все зміниться і дуже сильно. Дай Боже, щоб у кращий бік.

https://petrimazepa.com/uk/cari_ta_kapusta

[Dragon]

Думал выложить материал о юбилее полета на Луну... 50 лет... Сорри, нет настроения. История это хорошо, но теперь перспективы под вопросом. "Спасибо" зеленым соплям

[Dragon]

Помер Рутгер Гауер: 5 кращих ролей легендарного актора

Легендарний нідерландський актор Рутгер Гауер , який помер у віці 75 років , знявся в безлічі культових фільмів.
За все своє життя він був удостоєний декількох нагород за акторську майстерність.

Величезну популярність Гауеру принесла роль у фільмі "Той, хто біжить по лезу". Він зіграв лідера банди реплікантів Роя Батті, монолог якого буквально приголомшив глядачів. За цю роль Гауер отримав Премію "Сатурн" у 1983 році в номінації "кращий актор другого плану".

Варто також відзначити фільм
"Фатерлянд", де актор блискуче зіграв штурмбанфюрера SS Ксавьера Марча. За цю роботу в 1995 році він був удостоєний Премії "Золотий Глобус" в номінації "кращий актор другого плану міні-серіалу або фільму на ТБ".

Ще однією чудовою роботою кінокритики відзначають роль у фільмі "Втеча з Собібора", де він зіграв офіцера Робітничо-селянської Червоної армії та учасника Другої Світової війни Олександра Печерського. За цю роль в 1988 році він отримав "Золотий Глобус" в номінації "кращий актор другого плану".

Також варто відзначити його роль у фільмі Квентіна Тарантіно і Роберта Родрігеса "Місто гріхів". У культовій картині Гауер постав у ролі кардинала Патріка Генрі Рорка, знову продемонструвавши чудову акторську гру.

І звичайно ж не можна забувати про роль у фільмі "Турецькі солодощі", який був номінований на "Оскар" в 1973 році...

https://www.obozrevatel.com/ukr/kino/po ... aktora.htm

312645w540zc0.jpg (39.44 КБ) Просмотров: 6872

R.I.P.(((

[Dragon]

Військовий космос України.

Ч.1

Державне космічне агентство України (ДКАУ), окрім розвитку космічної галузі, виконує дуже важливі задачі в інтересах оборони нашої держави.
В ДКАУ проходять службу близько 478 військовослужбовців. Юридично вони є військовослужбовцями ЗСУ, які відряджені в ДКАУ. Про те де-факто повністю підпорядковані космічному агентству: отримують грошове утримання від ДКАУ, призначаються на посади та звільняються керівництвом ДКАУ, і навіть мають власні знаки розрізнення. Підготовка спеціалістів для ДКАУ проводиться в Житомирському військовому інституті імені С.П Корольова...

Головною структурою ДКАУ, що займається військовими програмами є Національний центр управління та випробування космічними засобами (НЦУВКЗ). Основну частину співробітників центру становлять військовослужбовці ДКАУ.
НЦУВКЗ до війни дислокувався в Криму, с місті Євпаторія – де ще з радянських часів знаходився потужний центр управління космічними апаратами.
Після анексії Криму, військовослужбовці ДКАУ, які не зрадили присязі – вивезли на материк унікальне програмне забезпечення НЦУВКЗ, що дозволило відновити НЦУВКЗ в місті Києві.
Технічні можливості космічних систем управління, що залишились на підконтрольній території України, після модернізації дозволяють повністю відновити весь потенціал управління космічними апаратами...

Управління космічними апаратами
Є однією з головних функцій НЦУВКЗ. Вона покладена на ЦУП – центр управління польотами, який після анексії Криму був створений в Києві.
В 2017 році завершились роботи по створенню нового, сучасного центру управління. Встановлені сучасні автоматизовані робочі місця, а персонал вже проходить тренування для управління українськими супутниками, що будуть запущені в найближчим часом.
Починаючи з 1994 року, Україна вивела в космос ряд космічних апаратів: “Січ-1”, “Січ-1М”, “Океан-О”, “Мікрон”, “EgiptSat”, “Січ-2”. Зараз вони відпрацювали свій ресурс і не передають інформацію на землю...

В найближчих планах ДКАУ запуск цивільного супутника зв’язку «Либідь» (який також буде використовуватись і у військових цілях), КА «Мікросат», і вітчизняного розвідувального супутника «Січ-2-1»...

[Зараз] Україна не має на орбіті власних космічних апаратів. Дані космічної розвідки ДКАУ отримує з іноземних КА, на комерційній основі. Прийомом інформації з іноземних космічних апаратів, і її обробкою займаються українські спеціалісти...

https://mil.in.ua/viyskovyy-kosmos-ukrayiny/amp/

Ч.2

Контроль космічного простору здійснюється з ціллю виявлення та відслідковування космічних об’єктів.
В інтересах оборони, така діяльність дозволяє виявляти та контролювати іноземні космічні апарати (в першу чергу військового призначення), та космічні об’єкти. Для цього проводиться:
Виявлення ворожих космічних апаратів
Відслідковування їх руху (переміщення)
Виявлення і відслідковування «космічного сміття» (що може нести загрозу власним космічним апаратам).
Відслідковуючи переміщення військових космічних апаратів противника, можна вживати заходи для маскування важливих військових та державних об’єктів, переміщення власних військ та діяльності військових частин.
Як приклад можна привести
інтерв’ю Начальника Генерального штабу ЗСУ Віктора Муженко, що до вибухів на арсеналі в Калинівці: « У мене є відчуття, що це диверсія. Є багато ознак, які про це свідчать. Наприклад, пошкодження системи зв’язку. Це випадковість? Можливо. Через, можливо, якісь ремонтні роботи. Пошкодження системи енергозабезпечення. Вінницю на годину відключили від світла, якраз перед аварією. Відсутність зв’язку в деяких силових структурах. Я зараз не буду називати, в яких саме, тому що це є предметом розслідування. Поява космічних апаратів, супутників до події, під час події і після неї »
Багато журналістів та звичайних користувачів соцмереж, не розуміючи як працює система розвідки держави, висміяли начальника Генерального штабу – сприйнявши його слова за натяк на можливу диверсію з самого космічного апарату (!). І виявлення космічного апарату військовослужбовцями частини візуально (!).
Насправді ж малась на увазі інформація про рух російських розвідувальних супутників над районом, де знаходиться кланівський арсенал – саме підвищений інтерес ворожої розвідки до цього району (до вибуху), являється непрямим доказом версії про диверсію...

До 2014 року Центр контролю космічної обстановки знаходився в Євпаторії, після анексії він був перенесений в Мукачеве.
Західний центр радіотехнічного спостереження – головний технічний засіб контролю космічної обстановки. Він являє собою загоризонтну радіолокаційну станцію 5Н86 «Днепр», що в радянські часи входила в систему попередження про ракетний напад СПРН.
Дальність дії станції СПРН “Днепр” 2.500 – 5.700 км.
Після 1991 року Україна отримала дві загоризонтні РЛС «Днепр» – в Севастополі, та Мукачево. Станції 5Н86 “Днепр” працювали в системі СПРН до 2009 року, передаючи інформацію в РФ. Після анексії севастопольська станція залишилась на окупованій території...

Цікавий факт: дані РЛС 5Н86, що відслідковувала траєкторію польотів російських супутників навіть допомогли спростувати одну з версій звинуваченнь Росії, у причетності України до знищення малайзійського Боїнгу (рейс МН17).
Російська сторона звинуватила Україну, і як доказ привела ніби то знімок розвідувального супутника, на якому видно український винищувач, що випустив ракету по цивільному літаку (!).

Представники Західного центру радіотехнічного спостереження встановили, і зафіксували, що під час аварії літака, російських розвідувальних супутників не було над районом, де трапилась подія...

Станція 5Н86 активно модернізується: аналогові обчислювальні машини замінені на цифрові, створена система перетворення аналогового сигналу РЛС на цифровий – для подальшого його обробки сучасними ЕОМ.

Квантово-оптична система «Сажень-С» – це система високоточного оптичного спостереження за космічними об’єктами. Вона дозволяє за допомогою лазерного далекоміра отримувати данні про дальність космічного об’єкта (від 1000 до 4000 км, з погрішністю 5 см). А за допомогою оптичного каналу отримати інформацію про форму, розміри, та інші параметри космічного об’єкта...

Астрономічні обсерваторії цивільних наукових закладів та установ. Як допоміжні оптичні засоби для контролю космічного простору в СКАКО входять цивільні астрономічні обсерваторії наукових та навчальних установ: Ужгородського Національного університету, Одеського Національного університету, Львівського Національного університету. А також обсерваторії Києва та Харкова.

Геофізичний контроль

Це одним важливим інструментом ДКАУ, який працює на оборону України, є система геофізичного контролю...

Збір цих даних дозволяє відслідковувати випробування атомної зброї, та аварії на атомних об’єктах у світі...

И еще немало интересного -

https://mil.in.ua/viyskovyy-kosmos-ukra ... yna-2/amp/