https://www.google.com.ua/maps/dir/%D0% ... !3e0?hl=uk
Зробив ТО, попросив перевірити авто і наголосив що їду в далеку дорогу. Все супер. Можна їхати сказали вони). За два тижні до виїзду датчик тиску в шинах показав низький тиск. На шиномонтажі проколу не знайшли. В день виїзду вирішив повторно перевірити тиск в шинах. Те саме колесо спущене. Прокол. Заклеїв. В напрямку Відня/Праги їздив багато разів, дорогу знав добре і злегковажив плануванням маршруту, точніше не планував його взагалі. В силу хронічної відсутності часу забронював готелі толком не дивившись на них.
Оскільки в Відні ми запланували тільки Пратер, точкою зупинки обрав Братиславу, тим більше ніколи там не був. Стартував десь в 23 год, виїхав дуже втомленим. Не заправившись у Львові, думав заправлюсь на Окко в Новояворівську. Попав на перезмінку. Ближче до кордону ВОГ –я маю тільки платіжну картку і 100грн готівки. Не працює термінал. Пофіг подумав я, заправлюсь в Польщі. Кордон перетнув десь за 1 годину. На вулиці майже 2 ночі, відразу почався автобан. По території Польщі, проїхав більше 130км, виключив клімат, утюжу 80км/год в правому ряду, жодної заправки на трасі. Залишок палива по компу – 70км. Вирішив з’їхати з автобана в сторону Тарнува. Знайшов заправку і заправився. Вернувся на автобан, на радощах вальнув 150-160. Проїхав Краків, Катовіце. Заплатив 2 рази по 10 злотих за дороги. На годиннику десь 4 ночі, прикинув, якщо продовжу їхати – в Братиславу приїду зарано і ймовірно не заселюсь в готель. Плюс дуже клонило на сон. Вирішив зупинитись на заправці, їх вже було достатньо на трасі)) і поспати годинку. Поспав, в 6 ранку продовжив рух. Через пару кілометрів комп’ютер видає повідомлення – стерті передні колодки/диски. Заміна через 1200км. Світиться ручнік, а мені ще десь 2тисячі катнути. Їдемо далі. В машині всі злі, голодні і недобрі). В Чехії навігатор (HERE WeGo) почав нещадно лагати і пробувати мене стягнути з автобану, що врешті-решт йому вдалось. По якій дорозі я їхав між Чехією і Словаччиною, останні кілометри до Братислави– не знаю). Там всюди ремонти, корки і т.д.). Почалась Словаччина. Нарешті з 5-го разу купив віньєтку, всі поїли. Настрій знову хороший)). Поїхали. Подолав гавняні дороги. Нарешті автобан). І тут знову бортовик зі своїми повідомленнями). Цього разу низький тиск в шинах). Зупинився на паркінгу, підкачав, але в насосі манометр поганий. Візуально все ок з шинами. Дотягнув до першої заправки. Там оператору пояснив що мені потрібно. Качнув колеса. Продовжуємо рух). До речі, в Словаччині майже ніхто не говорить англійською, але багато людей знають російську. В Братиславу я таки приїхав зарано. Готель (виявився повним гавном) відмовився нас прийняти, ми стартанули в Відень в парк розваг. Вже на атракціонах я відчув тотальну втому. Минулого року за один мах проїхав з Риму у Львів і менше втомився. Кататись, їсти і розважатись мені не хотілось). Один з атракціонів – оглядова залізна дорога, їде майже 30 хвилин, купили квитки я поспав і відновився). Поїхали назад в Братиславу. Навігатор знову стягнув мене з автобану і повів сільськими австрійськими дорогами.
Братислава
Місто сподобалось. Чисте, красиве. Класний замок і територія навколо нього. Приїхали пізно, тому екскурсій вже не було і він був закритий. Подивились тільки ззовні.
Пару рандомних фотографій:
Айсрізенвельт.
Дорога до печери. Фото:
Найбільша льодовикова печера в світі. Природа просто супер. Краса одним словом. Температура всередині печери біля 0 градусів, одягатись потрібно тепло). Фотографувати заборонено. Одним словом дуже круто. Краєвиди нереальні. Встигли перекусити суп в кафе наверху до останнього фунікулера вниз. Це був другий прийом їжі за день, орієнтовно 17 година. Втомлені і трохи голодні приїхали в готель в м. Werfengeng. Підходила 20 год вечора.
Печера і околиці
Сфоткав цікаві місця для наступної поїздки
Готель чистенький, все ґуд. Класичне австрійське село. Але є одне але). В готелі кухні немає і їсти не готують. Власниця дуже погано говорить по англійськи, а я взагалі не говорю по-німецьки). Питаю в неї де найближче кафе щоб поїсти. Вона каже – тут 1км пішки. Пройшли ми дохера, посварились пару раз, малий плаче бо голодний))). Кафе нема. Зустрів місцевих – вони кажуть до кафешки 5-7 км)). Повернулись в готель. У власниці апартаментів купив 4 пива), банку апельсинового соку для малого. Як виявилось дружина взяла з собою мівіну і в нас було печення)). Ми врятовані від голоду))).
околиці апартментів:
Повечеряли. Зранку нам в ліхтенштейнську ущелину. Вона знаходиться недалеко. Поснідали в першому по дорозі закладі харчування, символічно це був McDonalds. Не знаю чому, але мене намагались там обманути працівники. Це до речі вже не перший випадок непорядності європейців щодо мене). Колись біля Венеції автозаправщик теж хотів на 10Є мене обдурити). Приїхали на паркінг до ущелини, їх пар штук там і всі безкоштовні. Біля входу читаю табличку: ущелина закрита на невизначений термін для проведення робіт. На Зальцбург часу вже не було. Вирішили винести в окрему поїздку Зальцбург-Мюнхен і всі околиці. Додому їхали теж через Польщу без особливих пригод. В Польщі жарив назад 150-170 всю дорогу. Кордон. Година для перетину і ми вдома.)
